Хто такі жлоби? Таким питанням перейнялися українські митці. Вони розбираються з дефініціями, пишуть картини, знімають мультфільми, класифікують та називають новий напрям сучасного мистецтва «Жлоб-Артом». Для невтаємничених — організували виставку «Рабів до раю не пускають».
Митці вивели новий вид людей — «гопники звичайні». Вони живуть «по понятіям», вдягаються в спортивні костюми, лузгають насіння та чіпляються до всіх перехожих. Навіть до цієї клітки не варто підходити ближче ніж на 2 метри.
Гопник: «Сюда мікрофончік, малая, що думала? Рубасік давай! ... Донт кол май нейм, Алехандро».
Голосові звязки співак тренує недовго. Йому легше працювати руками. Один вправний жест — і кепка наступної жертви стає трофеєм.
Гопники на нього руку піднімають, а він їх увічнює в картинах. Художник Іван Семесюк першим в Україні почав писати такі типажі. Чим і заслужив звання засновника «Жлоб-Арту».
Іван Семесюк, засновник напряму «Жлоб-Арт»: «Основний типаж українця — це жлоб і гопнік... Боротися неможливо. Треба фіксувати, і признатись собі в тому, що ти жлоб. Більше ти вже не жлоб після цього».
Депутат: «Я народний депутат України, намгаюся ввести нашу державу в хороший і нужний баланс».
А так митці представляють вищу касту жлобів. Навіть на виставці, розуміючи, що чиновник уявний, люди за інерцією дають хабаря.
Відвідувач: «Нам чиновники потрібні. Він повезе мене в Францію. Повезете? Розумієте, нє?»
Розуміють не всі.
Олег Рибачук, керівник громадської організації «Центр UA»: «Їм не соромно і не страшно демонструвати такі машини, держслужбовцям, жити так, показувати в деклараціях копієчки, а насправді жити краще американських мільярдерів. Все це одним словом можна назвати „жлобство“».
А от трійка митців-анархістів про жлобство не говорить, а показує. У мультфільмі «Умикни Україну». Головні агенти впливу — Повійка та Гопуня. Він — нігіліст, вона — активна дівчина, яка пройшла Європу та повернулася на батьківщину, щоби її змінювати. Художників надихнули офіційні символи держави — Спритко та Гарнюня.
Цитата з мультфільму: «Повійка — дівчина нівроку, придумала собі мороку, страна, мовляв, конає від сміття, і щоб покращити странє життя, взялася прибрати Окружную».
Це чи не єдина фраза, яку можна давати в ефір. У більшості діалогів літературні слова — зв'язки між нецензурними. Уже готові три серії мультфільму, у перспективі ще кілька десятків. Автор діалогів, Антін Мухарський, розповідає: сарказм приховує глибокий зміст.
Антін Мухарський, голова Всесвітнього союзу культурного опору жлобству: «Там є мораль: українці — сміття відбирає у тебе країну, будь відповідальним! Тобто, ми завдяки такому кличковському аперкоту, намагаємося привернути увагу до тих проблем, які є».
