Сьогодні Україна відзначає 175-ту річницю від дня народження видатного письменника, поета, громадського діяча, автора слів відомої «Молитви за Україну» Олександра Кониського…
Біографічна довідка
Олександр Кониський народився 18 серпня 1836 року у селі Переходівці на Чернігівщині. Він навчався у повітовій школі у Ніжині та у Чернігівській гімназії і був звідти виключений за написання віршів українською мовою.
Належав до Полтавської «Громади», організовував недільні школи для дорослих і писав для них українською мовою підручники з граматики та арифметики.
1863 року Кониський був заарештований у Полтаві за звинуваченням у приналежності до нелегальної організації і висланий на 2 роки на північ Росії: спочатку до Вологди, а потім до Тотьми.
В свій час він став співзасновником львівських часописів «Зоря» і «Правда» та ініціатором створення у Львові Літературно-наукового товариства імені Шевченка.
Попри це, 1885 року Кониський був заарештований у Києві за звинуваченням в українському сепаратизмі та ув’язнений на 16 місяців.
Його роман «Не даруй золотом і не бий молотом» у 1871 році під час чергового обшуку конфіскувала і знищила поліція.
Письменник переклав українською мовою щоденник та повісті Тараса Шевченка і написав його двотомну біографію. Він перекладав з російської, польської, англійської, французької мов, уклав російсько-український словник.
Проте, найбільшу славу Кониському приніс його невеликий вірш «Молитва за Україну», який, покладений на музику Миколою Лисенком, став духовним гімном українців.
Помер у Києві 12 грудня 1900 року.
Франко про Кониського
«В хвилях тяжкого занепаду українського духу і українського слова він не раз бував майже одиноким незломним, бував «гласом вопіющим во пустині». А в хвилях оживлення і розповсюдження українського руху він усе стояв у першій лаві робітників. Справі рідного слова він присвятив своє перо; справі розбудження українського духу віддавав свої сили й свої помисли... Серед такої невтомимої праці заскочила його смерть».
«Молитва за Україну»
Вперше духовний гімн свідомих українців був опублікований у Львові в червні 1885 року. Того ж року на початку серпня вперше публічно виконаний у Тернополі. Минуло 126 років, як ця молитва-гімн глибоко запала в серце й душу кожного українця-патріота.
Свого часу історію появу гімну відслідкували з листування галицького літератора і громадського діяча Павла Кирчіва з Іваном Франком та його брата Богдана Кирчіва з Олександром Кониським.
26 березня 1885 р. Кониський повідомив Богдана Кирчіва: «На сей раз маю до Вас ось яку просьбу, я написав «Молитву» руських дітей, а М. Лисенко завів її на ноти і придбав дуже хорошу музику, котра дуже усім сподобалась. На лихо, у нас не можна її надрукувати, а, на нашу думку, варто було б той гімн розповсюдити і в селах, і в школах Галичини. Тим-то я післав «Молитву» з нотами до високоповажного Володимира Шухевича, просячи його поради, як би то надрукувати, щоби «Молитва» була надрукована ще в маї. Хотів би знати думку Шухевича, Вахнянина та інших композиторів, жду Вашої відповіді. Ваш щирий Перебендя (псевдонім О. Кониського).
«Твір прекрасний, — тут же одгукується В. Шухевич, — але для дітей трудний. Я і Вахнянин пробували вчити зі своїми учнями, але трудно». Він просив передати Лисенку, щоб зробив полегшений, а як ні, то і так піде. Лисенко не зважив на «регіональні побажання». І вже 29 травня 1885 р. В. Шухевич повідомляє: «Молитву» передав для літографа, скоро буде готова, повідомлю Вас».
По смерті Лисенка з'являються нові редакції твору, іноді ще із змінами тексту. М. Юрченко подає у виданні «Микола Лисенко. Релігійні твори» три з них, найбільш відомі, з різними текстовими: аранжування В. Матюка, К. Стеценка та О. Кошиця. Остання набула найбільшого поширення.
Нині твір офіційно визнано духовним гімном України на рівні з державним.
ПРОСЛУХАТИ «МОЛИТВУ ЗА УКРАЇНУ» МОЖНА ТУТ (аудіотрек під номером 3).
Відзначення ювілею
18 серпня о 15:00 в Історико-меморіальному музеї Михайла Грушевського відбудеться відкриття виставки «Боже великий, єдиний! Русь-Україну храни…», яка присвячена 175-річчю від дня народження письменника.
В експозиції представлені матеріали з колекцій Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, Історико-меморіального музею Михайла Грушевського, Музею історії міста Києва, Музею видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького та приватної збірки Сергія Білоконя.
Виставка працюватиме до 4 жовтня 2011 р., за адресою: Київ, вул. Паньківська, 9. Музей працює з 10:00 до 17:00, вихідний день – понеділок.
Підготувала Юлія Кондрацька, «Рідна країна»
