chrome firefox opera safari iexplorer

В Україні започатковано нову літературну премію

28 листопада 2011 о 14:27

У Житомирському університеті започатковано літературну премію Валерія Шевчука (диплом і почесна відзнака).

Вона вручатиметься щороку у квітні в Інституті філології та журналістики Житомирського державного університету імені Івана Франка письменникам з України або інших країн за кращу книгу прози, видану українською мовою за попередній календарний рік. Про це йдеться у Положенні премії, опублікованій в Українській літературній газеті.

Номінуватися на премію Валерія Шевчука будуть книги прози українською мовою, які «відповідають високим художнім критеріям і є зразком оригінального стилю, культури мови та несуть гуманістичні ідеали».

Список претендентів формується українськими літературознавцями, кафедрами української літератури вищих навчальних закладів та обласними організаціями Національної спілки письменників України.

Лауреата Премії визначає експертна рада у кількості 7 осіб, склад якої затверджується щорічно директором Інституту філології та журналістики ЖДУ за поданням кафедр українського літературознавства та компаративістики й новітньої української літератури та соціальних комунікацій.

Детальну інформацію про щойно започатковану літературну премію можна буде дізнатися на спеціально створеному сайті Житомирського державного університету «Премія Валерія Шевчука».

Автор премії, відомий письменник Валерій Шевчук підкреслив, що Премія підноситиме престиж художніх творів, у центрі уваги яких буде людина, з її проблемою вибору, її інтелектуальним, емоційним і соціальним світом.

Довідка

Фото газети День

Валерій Шевчук — український письменник-шістдесятник, майстер психологічної прози, автор низки літературознавчих та публіцистичних праць.

Його твори — своєрідні дослідження природи речей. Але центром досліджень письменника завжди залишається людина — чи то людина в замкненому просторі, чи то людина, яка мандрує широким світом у прагненні пізнання.

Він автор книг: «Набережна 12», «Середохрестя», «Пізнаний і непізнаний Сфінкс», «Григорій Сковорода сучасними очима», «Вечір святої осені», «Книга історій», «Син Юди», «На полі смиренному», «Дім на горі», «Маленьке вечірнє інтермеццо», «Барви осіннього саду», «Три листки за вікном», «Камінна луна», «Птахи з невидимого острова», «Мисленне дерево», «Дзиѓар одвічний», «Панна квітів. Казка моїх дочок», «Стежка в траві. Житомирська сага», «У череві апокаліптичного звіра», «Юнаки з вогненої печі: записки стандартного чоловіка» та ін.

Валерій Шевчук є автором близько 500 наукових і публіцистичних статей з питань історії літератури, дослідником і перекладачем сучасною українською мовою творів давньоукраїнської літератури. Також він працює над актуалізацією старокиївської літературної тематики та літератури середньої доби.

«Рідна країна»

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути