chrome firefox opera safari iexplorer

В Україні продовжують зникати пам’ятники Тарасу Шевченку

23 грудня 2011 о 11:31

Депутати ЛОР звернуться в прокуратуру Львівської області з проханням порушити кримінальну справу за фактом викрадення у селі Сопошині Жовківського району пам'ятника Т. Шевченкові, який є пам’яткою монументального мистецтва.

Так вирішила комісія з питань культури, історико-культурної спадщини, духовного відродження та засобів масової інформації на своєму засіданні, на якому розглянула звернення депутата Володимира Містика щодо демонтажу (а фактично викрадення) пам’ятника Т. Шевченкові в селі Сопошині Жовківського району, повідомили ЗІК у відділі інформації та зв’язків з громадськістю ЛОР.

Пам’ятник Тарасові Шевченку, про який йдеться, з 1971 року стояв на території господарського двору колишнього колгоспу ім. Т. Шевченка. Ще у липні цього року скульптура зникла – вивезли серед ночі. Районна та обласна адміністрації намагаються не дати розвитку справі, пропонуючи компромісні варіанти для громади та формальні відписки на запити депутата обласної ради Володимира Тістика.

Незважаючи на те, що зниклий пам’ятник (робота відомого скульптора Володимира Одрехівського) є пам’яткою монументального мистецтва і йому присвоєно охоронний № 619, і Жовківська районна, і Львівська обласна міліція відмовили у порушенні кримінальної справи.

Статтею 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що перенесення (переміщення) пам’ятки місцевого значення здійснюється за письмового дозволу органу охорони культурної спадщини. Управління охорони культурної спадщини ЛОДА такого дозволу не давало. Тож депутати вирішили звернутися до прокуратури Львівської області з проханням порушити кримінальну справу за фактом викрадення пам’ятки монументального мистецтва.

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути