chrome firefox opera safari iexplorer

Половина українських школярів взагалі не читають книг

04 січня 2012 о 12:15

Соціологи констатують: країна в цілому претендує на лідерство серед малочитаючих в Європі. Молодь, здебільшого, якщо і читає, то виключно літературу за шкільною програмою.

А от популярні колись серед підлітків пригоди і фантастика сьогодні не затребувані.

“Сьогодні проведення часу сучасної молодої людини зміщується у віртуальний світ — у бік Інтернету, в сторону соціальних мереж, у бік комп’ютерних ігор. Що стосується книги, сьогодні рівень, скажімо там, захопленості молоді читанням помітно нижчий, ніж, наприклад, в 70-х, коли підліток у середньому читав 40 книг на рік. Сьогодні підліток читає в середньому 9 книг на рік”, — констатує експерт Інституту Горшеніна Наталія Клаунінг.

За даними соціологів, найпопулярніше дозвілля сучасних школярів — зустрічі із друзями, комп'ютерні ігри та Інтернет, і домашні справи. І лише на четвертому місці — читання.

“Це неправда. Зараз от у мене в класі, в мене є добрі друзі, подруги, які читають. Ми читаємо, наприклад, інколи одну книжку і обговорюємо її потім на перервах. Я вважаю, що це неправда”, — сказала учениця 8 класу Марія Костич.

“Я люблю читати пригодницькі книжки. Наприклад, про археологічні розкопки. І в мене багато друзів просили книжки на цю тему”, — каже учениця 10 класу Анна Добровольська.

Культуру читання втрачено в 90-х роках, констатують фахівці, коли люди змушені були виживати в скрутні економічні часи. Тому бібліотеки нині заповнюються лише під час сесій та іспитів.

“Час мине. Це теж все минеться, бо є цінності, які завжди, Ви знаєте, коли казали, що от з'явилось телебачення, то не буде театру. Воно є — театр дуже добре працює. Тобто, все повинно бути: і технології з Інтернетом — воно обов'язкове, і книга — вона є, і читання буде обов'язково”, — вважає директор «Державної бібліотеки України для юнацтва» Георгій Саприкін.

Непростий час нині переживають і книговидавці. Обсяг книговидавництва падає катастрофічно. Лише за минулий рік, за даними Книжкової палати України, він впав вдвічі, порівняно з 2009-м.

Відповідно, й книжки у книгарнях дорожчають. Причина — відсутність державної програми, твердять спеціалісти.

“Видавці змушені винаймати приміщення, змушені платити величезні гроші за торгівельні площі і так далі, і так далі, і так далі. Все це накладається і все це є результатом відсутності розуміння стратегічної ролі книги в суспільстві, відсутності розуміння стратегії розвитку держави”, — каже президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Олександр Афонін.

За рейтингом ЮНЕСКО, Україна сьогодні не входять до топ-десятки читаючих країн, як було за радянських часів з СРСР. Статистика свідчить, літературою найбільше цікавляться британці — понад 70%, трохи менше німці та французи, 30% росіян і менше 30% — українці.

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути