chrome firefox opera safari iexplorer

«Українські народні казки» — Одна з найбільш багатотиражних національних книг

04 липня 2011 о 13:23

«Найбільш касовий автор — український народ, — зізнався видавець. — Тому що ми видали „100 казок“ у двох томах. І тільки перший том розійшовся тиражем 70 тис. примірників! Зараз у роботі третій — останній — том. Ці книги яскраво ілюстровані. Над ними працювали найкращі художники...»

Говорячи про нові фігури українського літературного процесу, яких відносять до «багатотиражників» (наприклад, Люко Дашвар), І.Малкович зазначив: «Кажуть, що вона дуже успішна. Але це не мій шлях — ганятися за кимось успішним, перевербовувати його...У мене й самого іноді трапляються тиражні книги. Наприклад, „Записки українського самашедшого“ Ліни Костенко розійшлися рекордним накладом — 80 тисяч! Хоча, напевно, насправді вже продано десь тисяч 100 і навіть більше...»

І.Малкович розповів також, що мінімум 20 тисяч, а можливо, і 30 тисяч примірників «Записок ...» надрукували книжкові пірати. «Їх видавнича „версія“ — піратська — жахлива, потворна! Там на кожній сторінці купа помилок, і обкладинка жахливо-каламутна...І люди нам пишуть, мовляв, вам треба руки повисмикувати, якщо ви такого автора, як Ліна Костенко, друкуєте з помилками...Це образливо, тому що в нашому — ліцензійному — виданні немає жодної помилки! І для мене це відвертий моральний удар набагато важчий, ніж втрата фінансова», — підкреслив видавець.

За його словами, хороший тираж українського автора — це приблизно три тисячі.

«Я планував спочатку надрукувати „Записки...“ накладом сім-вісім тисяч, — розповідає І.Малкович. — Але зважився зрештою на десять тисяч. «Прем'єра» книги відбулася 17 грудня 2010-го. І, уявіть, уже до кінця року у нас не було чого продавати...Тут і заметушилися пірати! Я спочатку не розумів — це передріздвяна лихоманка, коли книги масово купують на подарунки, чи щось інше? Такого з українським автором досі у мене не було. Це справжній бестселер...Враховуючи піратські копії, які нам надсилають обурено з усієї України, загальний тираж «Записок ...» вже точно досяг 100 тисяч примірників. І це за п'ять місяців. А світовий бестселер — це 100 тис. примірників на рік».

Детальніше читайте у свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» в інтерв'ю Олега Вергеліса і Катерини Константинової з Іваном Малковичем.

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути