З Нікополем Осипа Шора пов’язує тільки те, що він тут народився. Бо після смерті батька, коли був ще зовсім маленьким, мати з ним та його братом переїхала до Одеси. Саме в Південній Пальмірі Осип Шор і досяг своїх найбільших життєвих висот — став інспектором карного розшуку, працював у ЧК, боровся з бандою Япончика.

А ще він був чудовим майстром захоплюючих розповідей про свої авантюрні пригоди. Ці оповідки дуже подобалися його другу — письменнику Валентину Катаєву, від якого про походеньки Осипа Шора дізналися Ілля Ільф і Євген Петров.

Так з’явився нетлінний образ Остапа Бендера.

Ідея увічнити пам’ять Шора належить керівникові великого нікопольського підприємства. А втілив її в життя місцевий скульптор Віктор Сараєв. Матеріалом для пам’ятника став мармуроподібний вапняк з Інкерманського кар’єру, що під Севастополем. Саме з такого, зокрема, збудовано Воронцовський палац у Криму.

Пам’ятні місця, пов’я­зані з Шором, у Нікополі до сьогодні збереглися. Навіть будинок, де він народився (нині у ньому розмiщено якийсь склад). Проте все це — у так званій старій частині міста, з якою, власне, біографія Шора і пов’язана. Однак пам’ятник поставили у новій частині, біля ресторану, який належить бізнесмену–замовнику. Біля підніжжя скульптури, висота якої — 1 метр 70 сантиметрів, виведено золотими літерами: «Нікопольчанину Осипу Шору. Він же — син турецькопідданого Остап–Сулейман Ібрагім Берта Марія Бендер–бей, він же — прототип великого комбінатора Остапа Бендера (І. Ільф і Є. Петров)».

Тим часом iз ново­з’яв­леним пам’ят­ником у Нікополі вже й легенду пов’язали — якщо посидіти на завбачливо поставленому скульптором стільці з Шором, швидко вирішаться всі фінансові проблеми, а то й, чого доброго, можна розбагатіти.