Британські дослідники назвали Київ найбруднішою столицею Європи. Головними проблемами міста вони визначили сміттєзвалища і загазоване повітря, але найбільшим лихом – воду, йдеться в сюжеті ТСН.

«Київводоканал» очищує воду з Десни кілька разів хлором і фільтрами. Проте пити таку воду доктор хімічних наук, академік НАНУ і директор Інституту колоїдної хімії і хімії води Владислав Гончарук не наважується.

«Водопровідна вода не є питною, вона дійсно дуже поганої якості – це не викликає жодних сумнівів», — твердить науковець. Найбльша проблема, за словами академіка, полягає в хімікатах, якими очищують воду. Втім, довести це документально наразі неможливо, бо державна санстанція досі не знає, що означає якісна вода.

ДСТУ радянських часів скасували два роки тому, а нових державних нормативів – ще не ухвалили. Це – унікальний випадок у світі, обурюється Гончарук. «Тому говорити про відповідність води якимсь стандартам узагалі немає сенсу», — переконаний він. Яким чином санстанція дозволяє пити воду, чистоту якої визначити не може, у службі прокоментувати відмовилися. Послалися на те, що вже святкують День Конституції.

Тим часом висновкам академіка опонує головний інженер Деснянської водопровідної станції Валерій Оленченко. «Я і моя сім'я вживаємо воду з-під крану», — запевняє він. Головний інженер визнає: через каналізацію і нерозчинні мийні засоби вода у Дніпрі і Десні від моменту відкриття очисної станції погіршилася в рази. А обладнання станції – за 60 років майже не змінилося. «За великим рахунком, станція потребує технічної реконструкції», — визнає він. Але скільки на це потрібно мільйонів і в якій валюті – навіть уявити не може. Модернізувати обладнання «Київводоканалу» обіцяють до 2020 року. Як зміниться до того часу склад води у річках, прогнозувати в лабораторії не беруться. До того контролювати якість будуть за старою перевіреною технологією і стандартами, яких немає.