Нацбанк може почати встановлювати ліміти на купівлю товарів за готівку. Така норма прописана в законопроекті щодо готівкових платежів при розрахунках за товари та послуги. У першу чергу така ініціатива торкнеться дорогих товарів, пізніше регулятор планує перевести всю розрахункову систему на безготівковий розрахунок.
Товар, який за ціною виходитиме за ліміт (щоправда, поки граничний поріг вартості товарів не прописаний) — від дорогої техніки до нерухомості — доведеться оплатити за допомогою платіжної картки. Офіційний привід для такого роду новацій — намір чиновників перемогти тіньову економіку. ТСН.ua з'ясував, наскільки реально втілити задуману ідею в життя в Україні. Наполегливий підхід Це далеко не перша спроба перевести систему розрахунків на «пластик».
Ще в 2004 році уряд побажав забезпечити обов'язкове приймання банківських карт до оплати в торгових і сервісних точках. Аналогічна спроба робилася і в 2006 році — тоді вийшла урядова постанова, яка передбачала перехід торговців на прийом платіжних карток до 2009 року. А восени 2010 року вийшла ще одна постанова — уряд вчергове наполягав на тому, щоб провести в країні повальну «терміналізацію».
До 1 липня 2011-го оплату за допомогою карток повинні були забезпечити всі торговельні точки в містах з чисельністю населення понад 100 тисяч, до 31 грудня 2011-го — в населених пунктах, де проживає від 25 тисяч громадян. Остання ініціатива була зумовлена проведенням в Україні Євро-2012 — чиновники розуміли, що більшість іноземців давно відвикли розраховуватися «кешем».
Кількість POS-терміналів (термінал, який зчитує гроші з картки) повинна становити не менше 50% від кількості касових апаратів. Тобто, на шість кас повинно було припадати три термінали. Втім, як вже зрозуміло, ідея провалилася — українські підприємці не стали виконувати урядове розпорядження.
«У багатьох кафе Харкова немає POS-терміналів, потрібно було шукати звичайні банкомати, де можна зняти гроші, щоб розплатитися», — каже голландський футбольний фанат Роберт Норман. «Є проблеми і в магазинах, особливо маленьких, в спальних районах Києва», — зазначає москвич Сергій Лавров.
Ще складніше йдуть справи з невеликими фітнес-центрами — в більшості випадків там не приймають пластикових карт, тому для того, щоб купити там воду, сік або чашку кави, потрібно завжди з собою носити «готівку», що не дуже зручно в спортзалі. Схожі складності в салонах краси, перукарнях, СТО тощо. До речі, не тільки малий бізнес ігнорує вимоги чиновників. Далеко не всі великі торгові мережі повністю виконують вищезгадану постанову уряду. Без шансів на успіх Причина — в наступному. Зобов'язуючи бізнес «терміналізувати» свої заклади, чиновники не вказали, які санкції можуть бути застосовані до недбайливих виконавців. В останньому законопроекті вони цей недолік врахували. «У попередніх документах не були прописані санкції за недотримання його норм. У цьому законопроекті зазначається, що за відмову прийняти платіжну карту торговці платитимуть штраф у розмірі 8,5 тис гривень», — каже практикуючий юрист Лев Пащенко. «Обійти таку норму буде неможливо.
Покупець нерухомості просто не зможе оформити право власності на квартиру, поки не пред'явить документ, що операція була оплачена безготівковим способом», — зазначає Олександр Карпов, директор Української міжбанківської асоціації членів платіжних систем. Новий закон дозволить Нацбанку відстежувати величезний обсяг платежів, які сьогодні йому практично непідконтрольні.
Однак, як і в попередніх випадках, перешкоджати реалізації ідеї Нацбанку буде відсутність інфраструктури і явне небажання бізнесу виконувати вимоги чиновників. «Перехід на „пластик“ означає для нас роботу за повністю „білою“ схемою. Доведеться показати наш річний оборот перед податковою, і відповідно заплатити всі податки. Але податки настільки великі, що ми змушені будемо просто згорнути свій бізнес», — стверджує Світлана К., власниця одного з салонів краси (Київ).
«Для того, щоб розраховувати клієнта за карткою, потрібно купити термінал. Він коштує близько семи тисяч гривень. Плюс витрати на його обслуговування, плюс комісійні банку. Скажіть, чи може маленький магазин з оборотом 30 тис гривень на місяць дозволити собі такі витрати?», — обурюється Олег П., власник невеликого продуктового магазину у Києві. Не подобається ідея переходу на безготівковий розрахунок і пересічним українцям. «Тримати всі гроші на „картці“ просто незручно і ризиковано.
Наприклад, картка може вийти з ладу, або поламатися термінал в магазині, або відключать електрику і мережа вийде з ладу», — розмірковує студент КПІ Андрій Федченко. Зуміти викрутитися Очевидно, якщо малий бізнес має намір чинити опір ініціативам уряду, то великі впливові мережі будуть ще сильніше протистояти ідеї чиновників. Лазівок як обійти вимоги, в законопроекті достатньо. «Термінал може й бути встановлений в магазині, але він стоятиме для „галочки“. Будемо клiентам казати, що він не працює», — розповів ТСН.ua один з варіантів вирішення проблеми бізнесмен з Одеси. До того ж, на його думку, перевіряючі органи просто не в змозі будуть перевірити всі торговельні точки, щоб зрозуміти, чи там є термінал на всякий випадок, або його постійно експлуатують.
Відзначимо, перевіряти наявність встановленого терміналу вправі органи із захисту прав споживачів, але ця служба реагує тільки на скарги. Чи буде пересічний українець, який не зумів розрахуватися карткою за, умовно кажучи, пачку масла, писати скаргу в таку інстанцію? Навряд чи. «Хто буде розраховуватися карткою за квартири та яхти вартістю в мільйони? Це величезні витрати на податки», — вважає Лев Пащенко. За його словами, перехід на безготівку призведе до того, що такі покупки ще більше підуть в тінь. Наприклад, квартири, яхти, вертольоти, літаки та інша розкіш буде купуватися по «безналу», але через офшори. А можна піти ще більш простим шляхом - суму в угоді прописати в кілька разів нижчу, ніж вона є насправді. Так, на паперах пентхауз у 300 м кв коштуватиме всього три тисячі доларів, замість двох мільйонів. Не знайде масової підтримки пластикова система і у звичайних українців, причому навіть у тих, кому не потрібно приховувати свої доходи.
Справа в тому, що жителі нашої країни поки що неохоче користуються пластиком. За даними НБУ, на 1 квітня 2012 року з 59 млн карт, що перебувають в обігу, активними (тобто такими, якими здійснювалися розрахунки в останні три місяці) були лише трохи більше половини.
За оцінками експертів, частка «безготівки» в загальному обсязі операцій з банківськими картами складає лише 8% -10%. Причому, найчастіше українці використовують карту для зняття грошей в банкоматах, а не для розрахунків нею в магазинах. За даними платіжної системи Visa, причина в тому, що українці поки що не довіряють таким розрахункам, побоюючись, що магазин спише з карти більше грошей, ніж зазначено в чеку. Цікаво, що в своїх виступах регулятор часто спирається на іноземний досвід: мовляв, саме завдяки переходу на безготівковий розрахунок багатьом країнам Заходу вдалося побороти корупцію і тіньову економіку. Однак, при цьому чиновники забули відзначити непідкупну судову систему, строгість і повагу до законів у цих країнах. У країнах ЄС справді практично все обладнано терміналами: від транспорту — там встановлені валідатори, то величезних автоматичних боксів, в яких продають сигарети. До речі, в цьому випадку пластикова карта ще й інформує автомат про те, що покупець повнолітній і йому можна продавати тютюнові вироби.
Проте далеко не у всіх випадках жителі ЄС розраховуються карткою. «На поточні потреби я знімаю гроші в банкоматі, бо за розрахунок карткою в магазинах банки беруть комісію, і за підсумками місяця може набігти пристойна сума», — говорить Анна Кнііт, мешканка Парижа.
Всього частка «безготівки» в обсязі операцій з банківськими картами там займає близько 50%. Тобто, навіть високорозвиненим країнам не вдалося перевести всі грошові переміщення на пластиково-термінальну систему.
