Зубні пломби з композитних матеріалів на основі бісфенол-гліциділметакрілата (bisGMA) негативно впливають на дитячу психіку.
До такого висновку прийшла група вчених з дослідницького інституту Нової Англії (Уотертаун, штат Массачусетс).
Вченим було необхідно з'ясувати можливий зв'язок між психічними проблемами у дітей та матеріалами, застосовуваними в стоматології, зокрема широко розповсюдженими композитами.
У дослідженні взяли участь 534 дитини у віці шести-десяти років. У частини дітей стояли пломби зі срібної амальгами (сплаву ртуті зі сріблом, оловом, цинком і міддю), у частини — з більш сучасних матеріалів, так званих компомерів (композитного матеріалу на основі уретандіметілметакрілата) і композиту на основі bisGMA.
Через п'ять років після пломбування зубів було проведено детальне психологічне тестування учасників. Діти, у яких стояли пломби на основі bisGMA, показали гірші результати в тестах з оцінки поведінки, у них частіше зустрічалися такі емоційні проблеми, як підвищена тривожність, депресія, ніж у інших учасників дослідження.
Вченими була виявлена пряма залежність між кількістю пломб з bisGMA і зниженням психічної функції. Крім того, якщо пломби розташовувалися на жувальній поверхні зубів, де їхній знос був сильнішим, зв'язок виявився ще більш вираженим. А у 16 відсотків дітей з bisGMA спостерігалися стійкі відхилення в психіці. Для дітей з пломбами з амальгами або з компомерів такої залежності виявлено не було.
Лідер групи дослідників, доктор Ненсі Масереджан (Nancy Maserejian), яку цитує Deseret News, зазначила, що отримані результати стали деяким сюрпризом для авторів. Вони очікували, швидше, що негативний вплив на здоров'я дітей буде здійснювати амальгама, до складу якої входить ртуть, ніж сучасні пломбувальні матеріали.
Автори дослідження припускають, що виявлений ефект пов'язаний з виділенням з пломбувального матеріалу на основі bisGMA бісфенолу А — хімічної сполуки, що входить до його складу. Бісфенол А широко використовується у виробництві полікарбонатних пластиків та епоксидних смол.
Раніше американські нейрохірурги виявили, що їхні пацієнти, які страждають однією з форм раку мозку, протягом життя вдвічі частіше прямували на рентгенівське обстеження у стоматолога, ніж ті, у яких такі новоутворення не виявлені.
