chrome firefox opera safari iexplorer

У Києві панахидою відзначили 80–ті роковини сумнозвісного закону «про п’ять колосків»

09 серпня 2012 о 13:06

7 серпня 1932 року Йосип Сталін підписав Закон «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», більш відомий як закон «про п’ять колосків». Мінімальна крадіжка (наприклад, кількох колосків голодною дитиною) каралася смертю. «Гуманним» вважався вирок: 10 років таборів без права амністії.

Цю сумну дату відзначили активісти всеукраїнської громадської організації «Коаліція учасників Помаранчевої революції» та небайдужі кияни, які у вівторок увечері прийшли на панахиду «по безвинно убієнних» до Національного музею «Меморіал пам’яті жертв Голодоморів в Україні». Акція була камерною, небагатолюдною. За словами директора меморіалу Віктора Діденка, зібралося 20—30 осіб. Для них директор відчинив музей, люди ставили свічки–лампадки, приносили яблука та зерно.

Після панахиди, близько 21–ї години, до акції приєдналися представники творчої інтелігенції, які цього ж дня зустрiлися з Президентом Віктором Януковичем i просили не підписувати сумнозвісний «мовний Закон». Павло Мовчан, Іван Драч, Микола Жулинський, Лариса Скорик поклали квіти до меморіалу пам’яті жертв Голодомору, поставили поминальні свічки.

Активісти КУПР та представники інтелігенції підписали відкритий лист Януковичу, в якому застерегли його від хибних кроків. «Якщо Голодомор 1932—33 років — навмисний геноцид народу, то сьогодні Законом про мову здійснюють духовний геноцид українців... В Україні й досі тривають репресії, переслідування за переконання і за тверду громадянську позицію, розправи з громадськими діячами за допомогою «ручної» судової системи та правоохоронних органів, дуже далеких від принципів Законності й справедливості», — йдеться у листі. Серед тих, хто підписали звернення, зокрема: Іван Драч, Микола Жулинський, Марія Влад, Петро Кононенко та інші.

Наступного тижня, 15 серпня, у музеї «Меморіал пам’яті жертв Голодоморів в Україні» відкриється виставка, на якій відвідувачі зможуть побачити документальні свідчення злочинів комуністичної верхівки того часу: фотографії, постанови, архівні дані, в тому числі ті, що не демонструвалися раніше. Виставка триватиме до середини вересня.

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути