28 січня 2013 року у Київському музеї-квартирі Павла Тичини до Дня його народження відбувалося незвичне — журналісти та гості могли ближче знайомитися та спілкуватися з тими, хто бував у цій квартирі, хто гостював у Павла Тичини, хто береже пам"ять про нього.
Спілкування це було незвичним. У кожній з кімнат музею (у робочому кабінеті, у бібліотеці поета та у вітальні родини Тичин) гостей зустрічали Борис Ілліч Олійник, Іван Федорович Драч та Тетяна Вікторівна Сосновська. У кожного з них — своя історія знайомства з Тичиною.
От про це і розповідали вони журналістам та студентам. От лишень одне обмеження — тривалість такого спілкування була обмежена в часі — 5-7 хвилин. І за цей час гість повинен був запитати у співрозмовника саме цікаве — про особисте життя, про подробиці спілкування з поетом, про перші враження, про мрії...
Про будь-що можна було говорити 28-го січня, але... підступний годинник нагадував про кінець розмови. І по дорозі в іншу кімнату, до другого завсідника дому Тичин, кожен з гостей міркував про свої запитання, аби не втратити жодної миті.
Для кожного з журналістів, студентів 20 хвилин спілкування збігали дуже швидко, але це були безцінні хвилини особистого знайомства з людиною, яку знає та шанує усе суспільство.
Так для нашої молоді почалася їх власна історія — історія знайомства та безпосереднього спілкування з відомою людиною. А тим більше — під омофором Тичинівського слова й духу.
Такі «Короткі зустрічі у Тичини» стануть у Музеї-квартирі поета постійними. Лише щоразу у кімнатах помешкання поета наших гостей чекатимуть інші співрозмовники. І знову на розмову з кожним із них буде лише 5-7 хвилин.
Час невблаганно тікає від нас. Але ми можемо його втримати в пам"яті про незвичну зустріч та незабутнє спілкування у Київському Музе-квартирі Павла Тичини.
Господар помешкання, відомий Поет, лицар рідної мови вийшов з дому лише на якийсь час і залишив для нас відкритими двері у світ чарівно-дивного спілкування, про яке багато хто міг тільки мріяти.
Додала Тетяна Сосновська
