Напередодні 200-річчя з дня народження Великого Кобзаря на його музеї у Києві з’явилися стрічки. Щоправда, не святкові. «Обережно, падає цегла», — написано на папірці, прикріпленому до загороджувальної стрічки, що перекриває прохід під аварійними балконами.
Про це пише Голос України.
Причина швидкого руйнування будинку полягає в тому, що під час попередніх ремонтів 1989 та 2004 років не зроблено належної гідроізоляції, розповів учора під час зустрічі з журналістами генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка Дмитро Стус.
«Останній ремонт ще й майже повністю зруйнував існуючу систему вентиляції», — додав він.
Входити у ювілейний шевченківський рік з таким приміщенням просто соромно. Фасад музею не лише аварійний, а й облущений — фарба потріскалася й обпадає.
Та найгірша ситуація у фондах. Через відсутність гідроізоляції рівень вологості тут зашкалює. «Ось бачите — температура плюс 20, вологість — сімдесят відсотків, а має бути — п’ятдесят», — показує дані спеціальних приладів у сховищі головний зберігач фондів музею Юлія Шиленко (на знімку).
За її словами, ще 1994 року були зроблені виміри вологості стін, які показали, що потрібен ремонт. Утім, увійшовши до фондів, журналісти і без приладів відчули сирість і побачили жовтуваті від води й грибку стіни. Звичайно, за таких обставин зберігати особливо цінні експонати неможливо.
Зважаючи на плачевний стан музею та близькість ювілею Кобзаря, уряд виділив на ремонт 27,2 мільйона гривень. Передбачається, що кошти підуть на гідроізоляцію фундаменту, реконструкцію системи опалення, вентиляції, охоронної та пожежної сигналізацій. Проте поки що у музеї тільки готуються до масштабного ремонту, бо виділення державних грошей — процедура довга і пов’язана з проведенням багатьох тендерів.
«Найоптимістичніший сценарій — щоб фасадні роботи розпочалися у липні», — каже Дмитро Стус. Водночас провідний інженер з експлуатаційних робіт Сергій Лоскутов попереджає, що завершити фасад потрібно до листопада, бо причиною того, що фарба на музеї Шевченка сьогодні вкрилася тріщинами, є зимовий ремонт 2004 року.
Водночас музейні працівники обіцяють, що попри ремонт, грибок на стінах та цеглу, що падає, свої двері для відвідувачів установа не закриє, а після ремонту експонатам, пов’язаним з життям та творчістю Тараса Шевченка, вже нічого не загрожуватиме. Хоча сумні приклади з ремонтом музею Тараса Шевченка у Каневі, що тривав близько семи років(!), уже маємо.
