chrome firefox opera safari iexplorer

В Україні на одну вакансію претендує від шести до 12 осіб

12 липня 2013 о 14:41

Основною проблемою сучасного ринку праці є нестача якісних робочих місць.

У середньому за одне робоче місце змагаються 6 осіб. В Україні на одну вакансію у центрі зайнятості претендує від шести до 12 осіб. Про це повідомили у прес-службі Державної служби зайнятості України, передає УНН.

В цілому ситуація на ринку праці характеризується постійним попитом на працівників сфери торгівлі, послуг та професіоналів — по 13%; на робітників з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин – 16%; кваліфікованих робітників з інструментом –20%.

Головною проблемою сучасного ринку праці є нестача якісних робочих місць з гідними умовами та оплатою праці. Особливо це стосується молодих шукачів роботи. Загалом станом на 1 липня 2013 року у базі даних державної служби зайнятості було зафіксовано 78,7 тисячі вакансій. Читайте також: В Україні шаленими темпами зростає безробіття У середньому за одне робоче місце змагаються 6 осіб, у тому числі серед професіоналів та кваліфікованих робітників з інструментом – відповідно по 4 особи, серед фахівців та осіб без спеціальної підготовки – відповідно по 6 осіб, серед робітників з обслуговування технологічного устаткування та працівників торгівлі і сфери послуг – відповідно по 7 осіб.

Крім того, серед законодавців, вищих державних службовців, керівників, менеджерів та серед кваліфікованих робітників сільського господарства у середньому на одну вакансію претендувало 9 осіб, а серед технічних службовців – 12 осіб. Раніше повідомлялося, що жінки в Україні стали успішнішими у кар'єрі, але до рівності з чоловіками ще далеко.

Джерело: ТСН
Розділи: Аналітика

30 липня

Інші дати
Народився Олександр Шульгин
(1889, с.Софине, Полтавська область – 1960), український політичний та державний діяч, історик-соціолог, публіцист, член Центральної Ради,  перший міністр закордонних справ УНР, Голова уряду УНР в екзилі.  
Тихе батьківське поле за поліським селом розляглось. Все чекає когось, не діждеться когось. Чує кроки господаря, чує дотик руки. І снагою життя наливаються вщерть колоски. Наливаються сонцем, вітрами, теплом, споконвічним, живим, невмирущим зерном. (Микола Сингаївський)
Розгорнути