У народі кажуть: “Одне лікуємо — інше калічимо!”. Це стосується не лише препаратів, недосконалих методів лікування та некваліфікованих медиків. Потрапляючи до лікарні, кожен пацієнт ризикує обзавестися новими, часто невиліковними захворюваннями, пише Високий замок.

«У сина піднялася температура, викликали “швидку”. Нас забрали до лікарні. Пробули там лише добу, але після цього у дитини з’явилися проблеми зі шлунком. Виявилося, у лікарні він встиг “підчепити” стафілокок!» ­ розповідає мати, яка більше року лікує маленького сина від небезпечної інфекції... 36­-річна Зоряна стверджує, що після операції на матці вже декілька років безуспішно намагається здолати цистит і золотистий стафілокок. Таких випадків — безліч.

Лікар­-стоматолог, доктор медичних наук, перший заступник голови Комітету ВРУ з охорони здоров’я Роман Ілик зауважує: в українських лікарнях не дотримуються європейських стандартів стерильності, тобто належної, а часом – елементарної гігієни. Причина не стільки у халатності лікарів, скільки у поганому фінансуванні закладів. Щоб не наражати пацієнтів на небезпеку, приміщення та медичні інструменти повинні бути ретельно знезаражені та стерилізовані, але цього не роблять.

Найбільшу небезпеку несуть СНІД, гепатит С і туберкульоз. Ці хвороби значно ближче, ніж ми вважаємо, оскільки їхні мікроби — надзвичайно стійкі. Під дією високих температур вони маскуються під оболонками, які згодом тріскають, й підступні збудники активізуються знову. Щоб уникнути цього, всі інструменти, з допомогою яких проводять не лише медичні маніпуляції, а й роблять манікюр у перукарнях, варто тривалий час відмочувати у спеціальних дезрозчинах. Після цього, щоб бути впевненим у їх стерильності, необхідно скористатися спеціальним пристроєм — автоклавом, який знезаражує приладдя під високим тиском, що підсилює дію високої температури.

Світові стандарти передбачають стовідсоткове знезараження, чого немає в українських лікарнях, де досі використовують “старі­-добрі” радянські методи гігієни. Наприклад, приміщення, де перебувають хворі, досі обробляли хлорними розчинами. Нині цього недостатньо. За наявності величезної кількості хімічних речовин небезпечні збудники стали значно стійкішими та витривалішими, ніж десятки років тому. Методи обробки стін, підлоги та меблів у більшості державних закладів залишають бажати кращого, тож не дивно, що тут навіки “приживаються” стрептококові та стафілококові інфекції, а також мікроби, що розповсюджуються повітряно­крапельним шляхом.

Нерідко переносять небезпечні недуги й самі лікарі, оскільки не забезпечені необхідною кількістю масок та рукавичок. Особливо слід бути обережними медикам, які мають прямий контакт з кров’ю. Якщо на рукавичку потрапила кров — її необхідно ретельно продезінфікувати, а потім — викинути. Для роботи з кожним пацієнтом має бути окрема пара: недаремно ж їх називають одноразовими! Через те, що медики не мають захисних масок, підхоплюють недуги від одних пацієнтів, й поки триває інкубаційний період, передають їх іншим. Важливо, аби лікар дотримувався правильної схеми миття рук. Не всі мають для цього час та можливість. Якщо постійно пересушувати шкіру милом, розвивається дерматоз. Зважаючи на це, в американських лікарнях біля кожної палати встановлено автоматичний дезінфікуючий пристрій, яким лікарі зобов’язані користуватися щоразу, коли виходять від чергового пацієнта. За ними спостерігають камери: на несумлінних медиків накладають штраф.

На дезінфікуючих та знезаражувальних засобах не економлять лише приватні клініки та кабінети. А лягаючи до державної лікарні, пацієнт потрапляє у так звану “рулетку по­-українськи”. Усе залежить від того, наскільки ретельно дотримуються гігієнічних вимог у закладі. Якщо медичний персонал ставиться до цього халатно, ймовірність зараження – cтовідсоткова!

Стаж роботи медсестри Лілії Кириченко — 35 років. Вона попрацювала у декількох лікарнях та поліклініках. “Ніхто з лікарів не хоче інфікувати пацієнтів, але держава економить на медичних закладах, ­ каже жінка. ­ Часто лікарі та медсестри змушені купувати дез­інфекти за власний кошт. Щоб небезпечні бактерії не затримувалися у приміщенні, його слід не тільки ретельно прибирати, а й частіше робити ремонт. Доводиться шукати спонсорів, а це — завдання не з простих.”

Лікарі змушені економити на приладді та засобах безпеки. Наприклад, катетер (пристрій для забирання сечі з сечового міхура) нерідко використовують один на всіх, тому ризикують заразити пацієнтів циститом та іншими, значно небезпечнішими інфекціями. Є проблема з одноразовими рукавичками. Тих, що видає лікарня, вистачає на 10­15 пацієнтів, а здавати аналіз крові приходить близько 60 людей. Щодня купувати їх за свій кошт при мізерній зарплаті медичного персоналу — нереально.

Лікарі та медсестри самі зацікавлені у тому, щоб дотримуватися необхідних правил гігієни, ретельно мити руки, але якщо допомоги одного медпрацівника потребує 60 хворих — він не має на це часу.

Нерідко пацієнти самі розповсюджують хвороби. Наприклад, приходять здавати аналіз крові й приховують СНІД або гепатит С.

Як уберегтися?

За законом, кожен із нас має право знати, яким чином проводять дезінфекцію у медичному закладі. Маєте право вимагати від лікаря, щоб він стерилізував інструмент на ваших очах (сприскування дезінфектами безпеки не гарантує).

Коли бачите порушення правил гігієни — у жодному разі не залишайтеся осторонь. Наголошуйте на цьому медпрацівнику. Якщо не допомагає — звертайтеся до керівництва лікарні або санстанції.

Хвороби з лікарні

— Золотистий стафілокок
— Стрептокок
— Гепатит С
— Вірусні та кишкові інфекції
-Грип
— Туберкульоз
— СНІД
— Різноманітні грибки
— Цистит