chrome firefox opera safari iexplorer

На Черкащині триває реконструкція садиби поміщика Павла Енгельгардта

21 листопада 2013 о 13:27

Не знав поміщик Павло Енгельгардт, коли брав до себе у козачки малого Тараса Шевченка, що через 200 років, завдяки славі талановитого підопічного, панський маєток одержить друге життя.

Нині, у рамках підготовки до відзначення ювілею Кобзаря у селищі Будище Звенигородського району йде реконструкція маєтку пана Енгельгардта, який першим помітив малярські здібності юного Тараса.

На території цього маєтку дотепер росте кремезний дуб, у дуплі якого, за переказами, малий Тарас ховав свої малюнки, пише Україна молода.

Як розповіли виданню у департаменті капітального будівництва Черкаської облдержадміністрації, який є замовником реконструкції, у маєтку загалом виконано третину запланованих ремонтних робіт. Зокрема, завершується реконструкція фасаду будинку управителя, де будівельники відновлюють цегляну кладку, ґрунтують та фарбують стіни, перекривають дах. Проведено й підготовку до ремонту приміщення погреба — деталі та поверхні очищено від іржі, старої фарби і штукатурки. Водночас на паркових алеях облаштовано бетонну армовану основу та розпочато кладку клінкерної цегли.

Після цього, повідомляє прес–служба Черкаської ОДА, ремонтники візьмуться за відтворення у панському маєтку альтанок та каскаду ставків. А ще, відповідно до проекту реконструкції парку — пам’ятки садово–паркового мистецтва ХІХ століття та прилеглої території до маєтку Павла Енгельгардта, розробленого ТОВ «Інститут Київпроектреставрація», буде проведено реставрацію реліктових дубів та відтворення історичного середовища поміщицької садиби Енгельгардта.

Автором реставраційних робіт у маєтку є архітектор Юрій Лосицький.

30 липня

Інші дати
Народився Олександр Шульгин
(1889, с.Софине, Полтавська область – 1960), український політичний та державний діяч, історик-соціолог, публіцист, член Центральної Ради,  перший міністр закордонних справ УНР, Голова уряду УНР в екзилі.  
Тихе батьківське поле за поліським селом розляглось. Все чекає когось, не діждеться когось. Чує кроки господаря, чує дотик руки. І снагою життя наливаються вщерть колоски. Наливаються сонцем, вітрами, теплом, споконвічним, живим, невмирущим зерном. (Микола Сингаївський)
Розгорнути