Попри міжнародні зобов’язання гарантувати безпеку Україні, Росія розпочала віроломну збройну інтервенцію у Криму. Погрожує поширити її на всю нашу територію
«Умом Россию не понять…» — писав класик світової літератури Федір Тютчев, маючи на увазі унікальність цієї країни. Нині слова поета набирають зовсім іншого, негативного змісту. У перший день весни світ здригнувся від неймовірної новини з України: Росія оголосила їй війну. Мотиви? У Криму начебто грубо порушують права «соотечественников», кримчан буцімто намагаються пригнобити загони бойовиків з київського Майдану. Російська пропаганда заявляла про велику кількість жертв цього «насилля». І хоча російський генконсул у Сімферополі згодом спростував «дезу» про убієнних кримчан, маховик інтервенції було запущено. Рішення про вторгнення до сусідньої, одвічно братньої держави, на прохання президента Путіна одностайно затвердила Рада Федерації Росії, в якій заправляє уродженка… Хмельниччини Валентина Матвієнко. Така собі новітня яничарка. А підштовхнув Кремль до агресії проти своєї Батьківщини екс-президент України Віктор Янукович. Напередодні, даючи прес-конференцію у Ростові-на-Дону про своє «вигнання», він дивувався, чому на «бандерівців», які начебто порушують права українців в інших регіонах країни, ніяк не зважає Путін. Так кипів від злості, що, закусивши зуби, пальцями переламав навпіл ручку…
Події розвивалися блискавично. У суботу, 1 березня, Кримський півострів, порушивши всі існуючі угоди з Україною, наводнили російські війська, які завбачливо зняли опізнавальні знаки.
Мчали туди на гелікоптерах, транспортних літаках,бронетранспортерах, «УРАЛах» і «КамАЗах», десантних катерах. За кілька годин спец операції у Криму вже «хазяйнували» понад сім тисяч чужоземних військовиків, сотні одиниць бойової
техніки. Росіяни блокували не тільки адміністративні будівлі органів української влади, а й військові частини (зокрема захопили об’єкт протиповітряної оборони), порти, аеродроми, зв’язок, інші комунікації. Без пояснень роззброювали охорону, вкладаючи її на землю, забирали майно. Підпорядкували собі всі силові органи. Кримському «Беркуту», який знеславився жорстоким придушенням мирних протестів на київському Майдані, видали російські паспорти, запропонували роботу у Москві.
Пряма інтервенція! На заклики офіційного Києва зупинити віроломство, повернутися у місця постійної дислокації, навіть у вус не дули. Верхом цинізму можна вважати виступи представників РФ у міжнародних організаціях, які заявляли,
що російських військ у Криму… немає. Слід було розуміти, що півострів окупували інопланетяни.
Заохочені «обмеженим миротворчим контингентом», місцеві сепаратисти усунули все керівництво на півострові, призначене центром, розставили свої кадри. Майже усі вони – з російськими паспортами.
Раніше озвучений референдум про статус півострова з 25 травня перенесли на 30 березня. Кажуть, цього дня буде вирішено питання про анексію Криму, він має перейти під патронат Росії.
Українські Мін’юст і ЦВК заявляли, що задекларований референдум є неконституційним, однак нова кримська влада і не думала зважати на це.
Після того, як владу у Криму захопили самозванці,ланцюгова реакція відцентрових процесів дала знати про себе в інших регіонах.
Заклики про від’єднання від України прозвучали у Донецьку, на Луганщині, Дніпропетровщині, у Харкові, Одесі. Там відбулося силове захоплення державних будівель з жорстоким побиттям активістів Євромайдану. Серед нападників ідентифікували кілька тисяч запрошених «легіонерів» з російського Бєлгорода.
Саме вони рвали українські державні прапори і вивішували російські «триколори».
Нова українська влада моментально відреагувала на спроби розвалити країну. Застосувавши дипломатичні інструменти, била
у всі дзвони до міжнародних інституцій, які гарантували їй безпеку. Водночас зберігала витримку, щоб не дати Росії найменшого приводу застосувати зброю. Бо тоді цю лавину було б не зупинити. За Україну вступився весь світ. З Путіним жорстко говорили про Україну Обама, Меркель, Кемерон.
Росії погрожували політичною та економічною ізоляцією, дехто обіцяв підсобити нам зброєю. Відбулося кілька екстрених засідань РНБОУ, де виробили план стримування російської навали. У підвищену боєготовність привели Збройні
сили. Влада пішла на неординарний крок – у східних регіонах запропонувала очолити місцеві облдержадміністрації... олігархам, які дружно виступили проти сепаратизму. Посади губернаторів дісталися Коломойському, Таруті. Нових
голів ОДА призначено майже в кожній області.
У неділю відбулося закрите засідання Верховної Ради. Депутати звернулися за допомогою до держав-гарантів цілісності на-
шої країни, її суверенітету, попросили прислати міжнародних спостерігачів.
Окреме звернення було адресовано російському президенту Путіну з вимогою відмовитися від застосування сили проти України, а спірні питання у відносинах між нашими державами вирішувати шляхом переговорів. Було оцінено стан боєготовності Збройних сил України, розроблено заходи щодо їх суттєвого зміцнення. Очікувалося, що через події у Криму на сесії введуть надзвичайний стан у країні. Однак цього не стали робити – інакше неможливо буде провести президентські вибори 25 травня.
А це ускладнило б і без того складну ситуацію у країні.
Мирослав ДОЧИНЕЦЬ, письменник, лауреат Шевченківської премії 2014 року, учасник недавніх Шевченківських читань у Москві
Мої читачі в Москві і Росії загалом (а їх там тисячі) — у шоку і розпачі. Досі вони болісно і ретельно «просіювали» інформацію про Україну від їх агресивних ЗМІ. Благали правди і пояснень. Скрушалися: «Що ж ми не так зробили, що ви від нас відвертаєтесь до Європи?». Тепер їх накрив крижаний душ, відповіді самі прийшли до них. Люди кажуть: «Це якийсь жах, якась кара на наші голови! І сором на весь світ. Але хто нас тут слухає?! Можемо лише молитися. За вас,
українців, і себе».
Валентин ЩЕРБАЧОВ, спортивний телекоментатор
У Росії значно більше симпатиків України, ніж про це думають їхні «думці». Там добре фільтрують та ділять на 16 усі пропагандистські вибрики, розуміють та засуджують дії російської влади, яка захищає кривавого ворога з України і з допомогою цієї маріонетки намагається розв’язати війну. Війна потрібна Кремлю, щоб «закрити» питання про сочинські мільярди та приховати вже видимі ознаки економічного краху Росії. Про це я говорив з колегами-журналістами та із зірками спорту минулого, але не стану називати імена, щоб не підставляти їх під імперські репресії — Росія це не Україна...
Ігор ВАСЮНИК, народний депутат («Батьківщина»)
Зрозуміло одне – ситуацію потрібно вирішити мирним, дипломатичним шляхом. Росія чекає зараз агресії з української сто-
рони, щоб мати підстави для застосування зброї. Для цього пробують готувати провокації біля російського посольства. Тому
не треба піддаватися на жодні провокації, жодні радикальні заклики. Депутати також домовились між собою – жодних провокаційних заяв чи дій. Висновок для себе з усієї цієї ситуації сформулюю цитатою Бісмарка: «Договори з Росією вартують менше, ніж папір,на якому їх написано». Це так, на майбутнє.
