В Україні все важче знайти роботу. Практично усі найбільші кадрові портали заявляють: кількість пропозицій роботи скорочується. Якщо ще у травні на одну посаду претендували четверо осіб, то вже у травні – шестеро. Уже у вересні ця цифра може бути вдвічі більшою, адже традиційно люди починають активніше шукати роботу з початком осені.

Влітку значна частина тих, хто втратив роботу, роз’їжджається по рідних селах. Експерти прогнозують, що до кінця року в Україні буде безробітною кожна десята особа працездатного віку. Уже зараз за методологією МОП безробіття у нас сягає 8,8%. А на Львівщині – 9,2%, пише Високий замок.

Тим часом у Держстаті переконують – кількість безробітних не лише не зростає, а й скорочується. Якщо на 1 червня в Україні було офіційно зареєстровано 456,1 тисячі безробітних, то на 1 липня – лише 437,5 тисячі, тобто 1,7%. “Такі “позитивні” дані через те, що Держстат орієнтується на дані Державного центру зайнятості. А той, своєю чергою, фіксує лише безробітних, які до них звернулись, — каже керівник управління кадрової політики банку Ірина Горбань. — Роботодавці зобов’язані повідомляти Службу зайнятості про заплановані скорочення штатів. Однак це роблять хіба що державні підприємства та установи. Усі інші, як правило, намагаються звільнити працівників з формулюванням “за згодою сторін”. Тому реальна картина скорочень залишається непоміченою для статистики. Зважаючи на те, як багато мені почали телефонувати “знайомі знайомих” і питати, чи нема у нас хоч якоїсь вакансії, то навіть у банківській сфері йдуть серйозні звільнення”. Жінка каже, зареєстрована у кількох “професійних” групах на Facebook, і там постійно постять прохання допомогти роботою переселенцям з Криму та Донбасу. “У Львові і так млявий ринок праці, тому кілька тисяч переселенців на ньому помітні. Наскільки я розумію, центри зай­нятості мають працевлаштовувати таких людей першочергово. А це означає, що місцевим буде ще важче знайти роботу”, — каже Ірина Горбань.

У Львівському обласному центрі зайнятості проводять навіть спеціальні наради з роботодавцями, — аби ті брали на роботу переселенців. Утім, цифри не такі критичні, як пишуть у соцмережах. Проблема з працевлаштуванням переселенців є, але “тисячі безробітних біженців” у Центрі зайнятості не зареєстровані. За словами першого заступника директора Львівського обласного центру зайнятості Оксани Іванчук, фахівці цент­рів зайнятості спілкувались з 903 особами – з’ясовували, чи мають бажання поновити трудову діяльність, розповідали про вакансії та послуги, які надає Служба зайнятості. Упродовж березня-липня на обліку в цент­рах зайнятості Львівської області була 251 особа. З них статус безробітного отримали 115 осіб, 57 людей вдалось працевлаштувати. Хтось іде на громадські чи тимчасові роботи, хтось повертається на постійне місце проживання, хтось знаходить собі якийсь підробіток самостійно, когось Центр зайнятості скеровує вчитись.

“На обліку перебувають громадяни, котрі володіють такими професіями та спеціальностями: секретар керівника, перекладач (німецька, англійська, французька, турецька, японська мови), продавець, консультант з маркетингу, бармен, бухгалтер, касир, менеджер зі збуту, охоронник, бібліотекар, педагоги, юристи, медичні працівники, спеціаліст державної служби, економіст, інженер з охорони праці, художник, музикознавець, диригент, практичний психолог, інженер-будівельник, електромонтер з випробувань та вимірювань та ін., – розповіла Оксана Іванчук. – Працевлаштування цих осіб є ускладненим через брак вакансій. Обласний та міський центри зайнятості звернулися до громадськості Львова з проханням зголоситися роботодавців, які можуть допомогти з працевлаштуванням цим особам”.

Найпростіше через Центр зай­нятості влаштуватись людям робітничих професій, продавцям та людям без спеціальності – таких вакансій найбільше. Загалом на одне робоче місце у Львові претендують близько семи осіб.