27 травня день народження святкує відомий український письменник Роман Іваничук. Сьогодні легендарному історичному романісту, Герою України, лауреату Шевченківської премії, автору понад двадцяти історичних романів виповнюється 86 років, повідомляє ІА ZIK.
Роман Іваничук продовжує творчо працювати. У 2012 році побачив світ роман «Торговиця», який отримав схвальні відгуки рецензентів. А завтра 28 травня о 17.00 год у Львівському музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України відбудеться творча зустріч з Романом Іваничуком та презентація нового роману письменника «Словом і вогнем». Модеруватиме зустріч Василь Ґабор.
Роман Іванович Іваничук народився 27 травня 1929 р. у с. Трач, тепер Косівського району Івано-Франківської області. У 1954р. у студентському альманасі Львівського університету, де він навчався, опублікував першу новелу «Скиба землі», яку схвально зустріла критика.
У 1957 р. Іваничук закінчив філологічний факультет Львівського державного університету, працював викладачем мови й літератури. Протягом 1963–1990 pp. письменник працював у редакції журналу «Жовтень». З 1990 р. завідував відділом прози журналу «Дзвін». Цього ж року був обраний народним депутатом УРСР.
Роман Іваничук є автором збірок новел: «Прут несе кригу» (1958), «Не рубайте ясенів», «Під склепінням храму» (обидві–1961), «Тополина заметіль» (1965), «Дім на горі» (1969), «Сиві ночі» (1975), трилогії «Край битого шляху» (1964), повістей «Місто» (1977) і «Сьоме небо» (1985) романів: «Мальви» (1968), «Черлене вино» (1977), «Манускрипт з вулиці Руської» (1979), «Вода з каменю» (1982), «Четвертий вимір» (1984), «Шрами на скалі» (1987) тощо, повістей: «Місто», «Сьоме небо», романи «Мальви», «Черле-не вино», «Манускрипт з вулиці Руської», «Вода з каменю», «Четвертий вимір», «Шрами на скалі», «Бо війна – війною...», «Орда», «Ренегат», «Євангеліє від Томи», автобіографічний твір «Благослови, душе моя, Господа...».
За роман «Манускрипт з вулиці Руської» Р. Іваничук у 1979 р. отримав премію ім. А. В. Головка; у 1985р. за романи «Вода з каменю» та «Четвертий вимір» – Державну премію УРСР ім. Т. Т. Шевченка. У 90-х pp. письменник збагатив українську літературу новими творами: «Бо війна – війною...» (1991), «Орда» (1992), «Ренегат» та «Євангеліє від Томи», написав автобіографічний твір «Благослови, душе моя, Господа...» (1993), в якому розповів про своє життя.
Заглиблення в історичне минуле свого народу, спільні події й герої, символічні образи, провідні ідеї, а найголовніша – ідея любові до рідної землі й народу як смислу існування людини об’єднують усі романи Романа Іваничука в один цикл, в один великий роман про рідну історію. Людина в його творах духовно пов’язана з тим часом, в якому вона живе, пронизана його плином, і він зумовлює її поведінку і її мету. Саме через випробування в досягненні цієї мети людина й розкривається в творах Романа Іваничука.
Цитати від Романа Іваничука
- Батько був першим читачем усього, що я писав. Хоча й не хотів, щоб я став письменником, боявся, бо розумів: письменник, який не хвалить комуністичну систему, опиняється у в’язниці. Навіть наполіг, щоб я вступив на геологічний факультет.
- За радянської влади я здобув таке ім’я, що мусили з ним рахуватися, але й цькували мене, як сидорову козу.
- Не хочу працювати на комп’ютері. Моя думка скрапує з кінчика чорнильної ручки.
- Я завжди цікавився історією. Взагалі, така моя натура – любив читати історичні романи, повісті, книжки Чайковського, Кащенка. У дитинстві навіть пробував осмислити Грушевського.
- Тема відступництва, яничарства – вона є вічна. Людина хоче краще жити, піддається впливу, зраджує себе, народ, віру. За гроші вона стає манкуртом. Можливо, винні обставини. Треба викликати в людей огиду до того почуття зради за гроші.
- Коли хочу щось написати, розповідаю про це моїй дружині, вона мені щось радить, підказує.
- Коли історичний романіст все вигадує, то він або фальшивий, або його просто не читають.
- Кожен письменник має право написати щось особисте. Мемуарну літературу будуть читати завжди.
- Для того, щоб ми здобули ту незалежність, якої хочемо, мусимо пройти Хресну прощу.
- Коли на кожній сторінці книжки матюк, то це не література, це – бордель.
