chrome firefox opera safari iexplorer

Банош: рецепт гуцульської кухні

13 квітня 2016 о 16:03

Банош – національна страва гуцульської кухні. Це своєрідна каша з кукурудзяної крупи чи борошна, зварена на сметані з різними добавками за бажанням господині: шкварки, бринза, овечий сир, гриби, зелень.

Ця страва дуже проста в приготуванні, хоча, як і численні національні частування, банош має свої секрети. Наприклад, мішати його потрібно дерев'яною ложкою і тільки за годинниковою стрілкою. І готувати краще у казані, на багатті, на природі, в оточенні Карпатських гір.

Але навіть якщо гори далеко, а спробувати банош все-таки хочеться, немає нічого неможливого.

Банош — інгредієнти:

  • 800 мл домашньої сметани,
  • 100 мл води,
  • 200 г. кукурудзяної крупи дрібного помелу,
  • 100 г. копченої грудинки,
  • 100 г. бринзи,
  • 1 пучок зелені,
  • цукор за смаком,
  • чорний мелений перець за смаком,
  • сіль за смаком.

Банош — приготування:

  1. Для приготування баноша бери жирну домашню сметану. Розведи її невеликою кількістю води, налий у товстостінний посуд і постав на вогонь. Періодично помішуючи, доведи сметану до кипіння.
  2. Кукурудзяну крупу змішай із сіллю і цукром і тонкою цівкою всип у сметану, весь час помішуючи дерев'яною ложкою за годинниковою стрілкою.
  3. Зменш вогонь до мінімуму і продовжуй мішати і розтирати ложкою, поки на поверхні не з'являться крапельки масла, а сам банош за консистенцією буде нагадувати манну кашу.
  4. Приготуй добавки до баношу. Для цього бринзу потри або поріж дрібними шматочками. Подрібни зелень.
  5. Копчену грудинку поріж невеликими шматочками і обсмаж, помішуючи, до золотистого стану на гарячій сковороді.
  6. Готовий банош розклади по тарілках, зверху виклади шматочки шкварок і посип бринзою і зеленню, не перемішуючи. Банош їдять гарячим, набираючи кашу, шкварки і бринзу окремо.

Смачного!

14 листопада

Інші дати
Народився Андрій Малишко
(1912, м.Обухів, Київська область - 1970), український поет, перекладач, літературний критик. Автор численних збірок поезій («Лірика», «За синім морем», «Далекі орбіти», «Дорога під яворами»), поеми «Прометей».
«Рідна мати моя, ти ночей не доспала, І водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала. Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й солов»їні гаї, І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші твої. » (Андрій Малишко)
Розгорнути