Вчора у Національному музеї літератури України презентували довгоочікуване видання – український переклад одного із 300 шедеврів світової літератури за версією ЮНЕСКО – поеми Вінцендзоса Корнароса «Еротокрит».
Переклад з грецької був здійснений українським поетом і перекладачем, керівником Національного видавництва дитячої літератури «Веселка» Василем СТЕПАНЕНКОМ.
Ця книга також з’явилась завдяки художнику Миколі Пшінці, видавцю Олексію Бондаренку та грецькому меценату Герасимосу-Ніколаосу Бугасу.
«Вчора на презентації першого українського перекладу цього визначного грецького роману у віршах йшлося про історичність події в українсько-грецьких відносинах. Влади та журналістів із жодного знаного ЗМІ не було — напевно, в цей час думали над результатами референдуму в Нідерландах. Та й ми як організатори винні: на велосипедах перед презентацією ніхто з нас не їздив!», — написав після презентації видання відомий громадський діяч Микола Томенко на своїй сторінці у Фейсбуці.
Про поему
Поема «Еротокрит» Вінцендзоса Корнароса – перший класичний твір новогрецькою мовою, який з’явився в епоху венеціанського панування в середині XVII ст. на острові Крит.
Вчені вважають, що «Еротокрит» написано 1645—1669 р.р. у місті Кандія (сучасне Іракліон – історично первісна назва столиці Криту). Турки захопили місто 1699 року, після найтривалішої в історії 21-річної облоги.
Видання поеми побачило світ у 1713 році. Поема швидко стала популярною на Криті, Венеції, на Іонічних островах і в придунайських країнах. Окремі уривки поеми і досі виконують, як відомі співаки, так і звичайні люди. Нині поема вивчається у всіх школах Греції.
Поема «Еротокрит» – гімн вірному коханню дівчини і парубка. Та разом з тим В. Корнарос показав не лише уклад життя тогочасної знаті, але й глибоко змалював стосунки батьків і дітей, оспівав хоробрість Еротокрита, його друга Полідора, любов героїв твору до батьківщини.
Події відбуваються в древніх Афінах за правління царя Іраклія. У його прекрасну дочку Аретусу закохався син вірного царського радника Еротокрит. Оскільки юнак не може сподіватися на її руку, то навіть не наважується відкритися, хто він, і в нічній темряві співає під вікном Аретуси прекрасні серенади. Дівчина закохується в невідомого співця. Іраклій посилає охоронців, щоб ті привели його до палацу, але Еретокрит зі своїм другом Полідором чинять опір, унаслідок чого гинуть двоє із десяти. Еротокрит із Полідором вирішують покинути на деякий час місто. Зрештою Аретуса дізнається, хто щоночі співав їй солодкі пісні, а Еротокрит здогадується про те, що його таємницю розкрито. Царівну гнітять різні думки.
Щоб розважити дочку, цар влаштовує лицарський турнір. Еротокрит бере в ньому інкогніто участь і перемагає. Іраклій висилає зухвалого юнака за межі країни. Тим часом візантійський цар хоче засватати за Аретуса свого сина, але вона йому відмовляє. Обурений батько вирішує ув'язнити дочку у вежі разом із її вірною нянею. Через три роки вороги беруть в облогу Афіни. Еротокрит, почувши про таке лихо, повертається додому, але знову інкогніто, щоб захищати батьківщину і рятує цареві життя. У бою Еротокрита поранили. Цар у винагороду пропонує йому руку своєї дочки. Аретуса не відразу впізнає Еротокрита, тому відмовляє йому. Зрештою все з'ясовується, закохані одружуються і Еротокрит посідає афінський трон.
«Рідна країна»
