Британський бас-баритон Павло Гунька володіє сімома мовами. До України приїхав із Німеччини. Дав по одному концерту в Київській та Львівській філармоніях. У хол столичного готелю «Опера» спускається в жовтій футболці та синіх шортах.
— Це мій перший сольний виступ в Україні, хоча запрошували разів п'ять, — розповідає 57-річний Павло Гунька. — Жартую, що гастролював у Карпатах. Колись ми з дружиною піднялися там на гору, на іншій — кілометрів за 5 — побачили табір пластунів. Я заспівав «Гей, на високій полонині», й вони почули.
Павло Гунька та німецько-британський піаніст Річард Уайлдс привезли концертну програму «Шевченко і Шекспір. Мрії, Прагнення, Відчай». У ній зібрані пісні українських композиторів Миколи Лисенка, Якова Степового, Стефанії Туркевич на вірші Тараса Шевченка. Також 12 пісень сучасного українського композитора Олександра Яковчука на сонети Вільяма Шекспіра. Із цим концертом виступали у Нью-Йорку, Торонто, Лондоні та Мюнхені.
Прем'єра цієї програми була два роки тому, коли відзначали 200 літ із дня народження Кобзаря, — продовжує. — Тоді я познайомився з Олександром Яковчуком, і вирішили поставити на світовій сцені Шевченка разом із Шекспіром. Я живу в Ковентрі, це за 10 кілометрів від міста, де народився англійський класик.
Батько Павла Гуньки родом із Тернопільщини. Під час Другої світової його вивезли до Німеччини. Працював чоботарем у Берліні.
— Батькові довелося тікати від німців і різними способами уникати повернення до «совєтів». На нього чекали сибірські табори. Після війни він опинився в Англії, майже 40 років працював на автомобільному заводі «Ягуар». Там і познайомився з моєю мамою. Вона була англійкою. Полюбила українську культуру, декламувала Шевченка, навіть керувала хором у місцевій українській греко-католицькій церкві. Я гордий, що в моїх жилах тече українська кров і хочу, щоб усі українці пишалися своїм походженням.
За освітою Павло Гунька — філолог. Вивчав французьку й іспанську літератури. До 28 років працював юристом у фірмі брата. Професійно співати на оперній сцені почав у 1980-х. Західній публіці припав до душі його «слов'янський» голос, яких тоді в Європі та Америці було небагато. Зараз виступає на провідних оперних сценах світу — у Парижі, Відні, Мюнхені, Лондоні. Майже 40 років збирає українські пісні. Захопився ними 1976 року, коли його батько дістав з України багатотомне видання творів Кирила Стеценка. Разом із дружиною Ларисою, народженою в Британії українкою, вирішив зібрати і систематизувати всі мистецькі пісні українських композиторів. Зараз в їхньому архіві — 1100 пісень, іще потрібно знайти близько 400.
— Мистецька — її ще називають класична пісня — кардинально відрізняється від народної. Це шедеври музичного мистецтва. У них геніально поєднується чудовий текст поета, витончена музика композитора для сольного або дуетного співу і виконавська майстерність співака. Тому так важливо підняти й показати світу саме цей несправедливо забутий пласт української музичної культури.
Євробачення — важливе, перемоги боксерів — важливі. Але вони приходять і зникають, а ці пісні лишаються.
Після концертів у Києві та Львові Павло Гунька полетів на гастролі до Франції.
