chrome firefox opera safari iexplorer

На Волині повністю висохло озеро Нечимне, яке надихнуло Лесю Українку на «Лісову пісню»

30 вересня 2016 о 12:56

Помирати «велике лісове бездонне, як говорили тамтешні люди, озеро» почало вже чимало років тому.

Не порахувати нарад і засідань, публікацій у пресі в пошуках шляхів його порятунку. Але, виходить, що насправді нам дуже байдужа наша ж спадщина, інакше б Нечимне таки врятували, пише «День». 

Щоразу справа впиралася об якісь чиновницькі перешкоди, а озера, як і люди, один раз народжуються — один раз помирають. Про те, що озеро вже повністю висохло цього літа, і нині на його місці – зарості дикого рису висотою майже в людський зріст, повідомила Ольга Петрівна Бойко, котра завідує музеєм «Лісової пісні», філіалом Колодяжненського меморіального музею Лесі Українки. Його працівники і створювали тут експозицію.

Мешкає Ольга Петрівна у селі Скулин, що за кілька кілометрів від урочища Нечимне. Про екскурсії з нею домовляються по телефону, на роботу вона добирається велосипедом, скутером, а бува, що і пішки. У самому музеї постійно є доглядач. Бойко запрошує приїжджати сюди найперше навесні, бо тоді вся місцина навколо музею вкрита килимом анемонів. Влітку тут свої неповторності, а восени — багато опалого листя, яким дуже люблять гратися діти, вони часто тут бувають на екскурсіях. Цікавляться місцем, де народилася драма-феєрія «Лісова пісня» і поляки, бо скулинці вже багато років дружать з однією польською гміною з-під Хелма.

Недавно з Польщі передали у Нечимне два портрети Лесі Українки, виконані місцевими майстрами: один – на полотні, інший – різьба по дереву.

Дикий рис на бездонному озері, у якому і не купалися через це, посіяв мешканець також Скулина, аби дикі качки мали де ховатися у заростях. Рис же росте з такою швидкістю, що і озеро погубив. На дні – кількаметрові запаси мулу, сапропелю, цінного добрива. Чистити озеро земснарядом (аіншого варіанту просто нема) забороняли екологи. Ольга Петрівна пригадує, як вони стверджували, що після втручання у природу може зникнути унікальна рослинність навколо озера. Ну тоді зникло озеро...

Історія знайомства родини Косачів з Нечимним сягає літа 1884 року, коли Олена Пчілка з сином Михайлом, дочками Лесею і Ольгою гостювали в урочищі на березі озера у дядька Лева скулинського, куди він вибирався на літо пасти худобу.

Про ці відвідини залишила спогади молодша сестра і біограф Лесі Українки Ольга Косач-Кривинюк. Тут Леся почула про мавок, Того, що греблі рве, водяного та інших осіб з народної творчості, котрих опісля поселила у драмі-феєрії.

Нема вже на березі і хати дядька Лева, родичі перенесли її у село, зробивши з неї хлівчик. Про хату нагадує лише знак. Такий, мабуть, поставлять і на місці, де було озеро Нечимне.

Ще є 300-літній дуб, описаний у «Лісовій пісні», криниця тих же часів. І туристи таки їдуть не таблички читати на місці зниклих артефактів, не копії документів у музеї, бо в Колодяжному – меморіальні речі.

Туристи їхали б побачити первісну природу, яка надихнулаЛесю на створення шедевру. Чи поїдуть тепер, після зникнення Нечимного, ще питання.

Розділи: Довкілля

24 жовтня

Інші дати
24 жовтня святкують:
  • День Організації Об’єднаних Націй (День ООН).
  • Всесвітній день інформації про розвиток.
Розгорнути
Народився Микола Біляшівський
(1867, м. Умань – 1926) – український археолог, етнограф, мистецтвознавець, музейний діяч. Один із засновників та дійсний член Української Академії Наук. В 1902-1923 роках - організатор і директор Київського міського художньо-промислового і наукового музею (тепер Національний художній музей України).
Розгорнути
День пам’яті Лук’яна Кобилиці
(1812, смт. Путила, Чернівецька область – 1851) – український громадсько-політичний діяч, керівник селянських повстань 40-х років 19 ст. на Путильщині (Буковині). Очолив виступи селян 22 громад, які рішуче відмовлялися відробляти панщину, самочинно переобрали сільську старшину, висунули вимоги відкриття українських шкіл, вільного користування лісами і пасовиськами. Як депутат австрійського парламенту виступив за надання політичної автономії Буковині і приєднання її до Галичини, вимагав скасування кріпацтва і передачу селянам землі без викупу.
Розгорнути