У картині йдеться про любов до грошей, любов до дівчини і вибір між цими всеохоплюючими пристрастями в душі мірошника Лукаша.
Також у фільмі присутня єврейська родина шинкаря, кумедний образ дурника-підсипки і містичні моменти, приміром єврейський чорт Хапун і його перевтілення.
Когорта тих, хто вже подивився фільм, поділилася на два табори. Одні акцентують увагу на недоліках, спричинених типовим для вітчизняних картин браком коштів, інші хвалять режисуру та акторів.
Якщо подивитися картину просто як глядач — із цікавістю до сюжетної лінії, переживаннями і небажанням препарувати її, як на лекції з кінокритики, — зрозумілим стає одне: під керівництвом режисерки Олесі Моргунець на великий екран вийшла картина, якій не потрібно поблажок на кшталт «це ж не голлівудський фільм із багатомільйонним бюджетом».
Вона бере своє зовсім іншим, готова боротися за кожного глядача, включаючи тих, хто жодного разу не купив квиток не лише на вітчизняний, а й на європейський фільм без надзвичайно дорогих спецефектів, графіки, постпродакшну.
Говорячи про гроші, варто відзначити: всупереч назві, з фільмом «Казка про гроші» найбільше проблем було пов’язано саме з нестачею фінансування.
Фільм переміг у ще другому конкурсному відборі Держкіно, відповідно отримав стовідсоткове державне фінансування розміром 11млн. 911,3 тис. гривень.
«Але бюджет фільму з’їла інфляція, — розповідає «УМ» голова Держкіно Пилип Іллєнко. — Контракт на нього підписали ще до Майдану, але грошей отримати не встигли. У 2014-му зйомки таки почали, але тепер були проблеми з режисером — їх змінилося кілька. Коли прийшла Олеся Моргунець — фільм зрушив з місця. Бюджет збільшити було не можна — і вона змогла обійтися тими коштами, які були».
Режисерка не просто змогла обійтися виділеними коштами, а й поставила фільм фактично на тих трьох китах, які «перекрили» низький бюджет.
Це — захопливий сюжет, професійна гра акторів і колорит.
Знімали фільм в основному в Національному музеї народної архітектури і побуту Пирогів, де «декорації» побуту українського села були «вже підготовлені до зйомок» і не потребували особливих капіталовкладень.
«Хотіла би побудувати інші декорації для багатьох сцен — але в нас було мало часу. Я не дивилася стрічку майже рік — учора переглядала на прем’єрі в Запоріжжі, і зрозуміла: те, як грають актори, мені подобається. Найважче було зібрати таку команду», — коментує для «УМ» Олеся Моргунець.
Пожадливого мірошника Лукаша грає Андрій Ісаєнко, його кохану Катрю — Анастасія Карпенко — обоє актори Київського театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра.
Також у фільмі задіяні Михайло Кукуюк, Олександр Кобзар, Микола Боклан та інші.
Всі актори — до найменших — грають насправді дуже добре. В жодному епізоді не доводиться вловити себе на тому, що перестаєш довіряти щирості героя.
Під час перегляду картини на думку приходить трохи дивне словосполучення — «вишукана природність мови стрічки».
З одного боку, постановники фільму не зробили досить поширеної помилки — не змусили говорити українською єврея Янкеля та Хапуна, більше того в їхній мові проскакує, окрім акценту, кілька слів єврейською мовою.
З іншого — українці у стрічці говорять такою гарною мовою, що вона час від часу починає звучати як музика.
Виконавиця головної ролі Анастасія Карпенко ділиться з «УМ»: «Зазвичай у серіалах кажу все своїми словами, бо так природніше. У цій картини такий повноцінний сценарій і настільки красива мова, що хотілося літера в літеру сказати. Був епізод: вже почалася зима, знімали момент, де маю стояти на землі босоніж. Усі казали: «Настю, вдягни капці. Тобі народжувати дітей, нащо ці жертви для кіно?». Сказала: «Ви що, не розумієте, тут такий сценарій, ми плюємо зараз у вічність. Я не можу стояти в капцях». І Олеся дозволила. На екрані це дуже помітно».
Автор сценарію фільму «Казка про гроші» — Віктор Гресь, в основу лягла повість Володимира Короленка «Йом-Кіпур, або Судний день».
Окрім красивої мови, стрічка наповнена якісним музичним супроводом від гурту Mavka, учасники якого зіграли в фільмі епізодичні ролі співаків.
У картині можна почути українські календарно-обрядові, весільні, сороміцькі пісні.
Щодо аудиторії стрічки — тут можливі кілька поглядів. Пилип Іллєнко зазначає, що в українському прокаті бракує повчальних фільмів із правильними цінностями для молодшої аудиторії, а «Казка про гроші» — якраз один із таких.
Творці фільму презентують картину як «фільм для всієї сім’ї». У залі під час прем’єри із вдалих жартів героїв сміються дорослі, водночас їхній сенс, скоріше за все, буде не зрозумілий дітям.
Приміром, коли старий Янкель каже, що пробувати надурити єврея — це майже тавтологія. Та й вибір, який стоїть перед головним героєм Лукашем, теж досить не дитячий. Скоріше, «Казка про гроші» — все-таки історія для дорослих.
Фільм-притча Олесі Моргунець стала першою стрічкою, знятою на Національній кіностудії Олександра Довженка за п’ять років.
