chrome firefox opera safari iexplorer

Український світ Миколи Гоголя

01 квітня 2018 о 06:26
ukrlib.com.ua

1 квітня 1809 року народився великий письменник, завдяки якому Полтавський край став відомим цілому світові.

З творів Mиколи Гоголя в усій красі та неповторності, в усьому своєму магнетичному чарі постає питомо український світ.

Формувався він у свідомості великого письменника з раннього дитинства, під впливом батьків та їхнього оточення, а також – мови, звичаїв, традицій, носіями яких були прості українські люди.

В рідних краях, у мальовничій Василівці (нині Гоголеве Шишацького району на Полтавщині) Гоголь назавжди закохався в красу українських просторів,  які згодом геніально описував. У Василівці про Гоголя нагадує все: два великі ставки, пагорб, насипаний на його  прохання;  дерев’яна альтанка «Мрія», таємничий грот, який у родині називали «храмом самотності»…  

Зруйнований часом і війнами будинок Гоголів-Яновських фахівці достеменно з попелу воскресили, відтворивши за спогадами та ілюстраціями самого письменника, його рідних і друзів.

До цього родинного гнізда Микола Васильович  повертався з навчання чи далеких подорожей, і в гостинній оселі ставало гамірно й  людно. Щоправда, розповідають, буцім  Гоголь не любив метушні, прагнув усамітнення, скаржився матері, що не почувається  затишно. Тож Марія  Іванівна доручила побудувати для сина окремий флігель на подвір’ї. Тут письменник годинами працював, сам – на — сам зі своїм натхненням. Замість письмового стола Гоголь використовував  конторку з грушевого дерева. 

З флігеля можна вийти просто в сад, де колись між яблунь і слив, лип, дубів і кленів він неспішно крокував, замислившись над новим твором. 

Батьки письменника – Василь Опанасович Гоголь-Яновський та Марія Іванівна (з дому Косяровська) –  тут, у Василівці, й спочивають — серед густих дерев, у тиші та спокої.

Мандруючи Полтавщиною, її селами, ярмарками, церквами, Микола Гоголь  буквально всотував  живі образи, що потім поставали у його глибоко  українських творах. Може, під час  котроїсь мандрівки його  багатюща уява створила образ і коваля  Вакули, який малює на церковній стіні картини Страшного суду? До речі, та сама церква – Свято-Троїцька — донині височіє над Диканькою.

Свого часу більшовики її зруйнували «до основанья» — лишився тільки перший поверх.  Але коли взялися храм відбудовувати, згадали про поштівки, що наприкінці  XIX століття випустили власники навколишніх земель  – відома родина Кочубеїв. На одній з них була зображена  та сама Свято-Троїцька церква. За поштівкою зробили креслення та й відбудували храм.  

Славетні, улюблені цілим світом «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» стали правдивою одою цьому дивовижному краю та українській душі.

Чому ж Диканька стала для Гоголя важливим, ба навіть містичним місцем?

 З цілком поважної причини.  Двоє діток у сім’ї Гоголів  народилися  неживими. Вагітна втретє  Марія Іванівна мало не щодня ходила пішки з Василівки — 13 кілометрів у один бік – до диканьської Свято – Миколаївської церкви,  аби вимолити у Святого Миколи Чудотворця здоров’я для майбутньої дитинки. І вимолила. Хлопчика назвали на честь святого – Миколою. Тож, виходить, доля Гоголя ще до народження оповита містикою. Навіть історія церкви, в якій за своє дитя молилася мати – глибоко вражає.

Справді, виявляється, що десь у середині XVII століття місцеві селяни знайшли на дубовім пеньку посеред лісової галявини… ікону Миколи Чудотворця. З усією належною шаною допровадили її  до церкви. Та коли прийшли до храму наступного ранку — геть остовпіли: ікони на місці не було.  Вона виявилася на тому-таки пеньку серед лісу. І так поспіль кілька разів. Люди зрозуміли це як небесний знак і побудували  на цьому місці  першу дерев’яну церкву.  А наприкінці  XIX століття  на цьому місці побудували вже кам’яну церкву – на замовлення Віктора Кочубея. Без перебільшення, неповторну.  Сама церква кругла, підлога з білого та чорного мармуру, чотириярусний іконостас – з мореного дуба.  

Чимало дивовижного  залишається в  Гоголевім краю донині. Напевне, ще й тому, що великий наш письменник осінив його своїм генієм, незмінно повертаючись сюди і наяву, і подумки, натхеннно й закохано оспівуючи його. Можливо, саме тут його ніжне серце вперше  затріпотіло перед красою української жінки, яку  він  живописав з такою любов’ю: «Ох, очі, чорні очі! Зажадав Бог погубити людей за беззаконня, і послав вас… Ні про що не думаєш, нічого у світі не хочеш, тільки сидіти би коло неї, втупивши в неї очі, пригорнувши ближче до себе, так, щоби палаючі щоки торкалися щоки, і все б дивитися…»

 Олена Бондаренко,
Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

                      

(Уривки зі сценарію фільму «7 чудес України: Диканька»)

Довідка: акція Фонду «Рідна країна» «7 чудес України: історичні міста та містечка» стартувала у березні 2016 року. Серед численних заявок на участь, що надійшли від  місцевих громад, громадських організацій, туристичних компаній, вишів — Оргкомітет відібрав 21 фіналіста, які змагалися за перемогу. Паралельно з презентаційними прес-турами відбувалося Інтернет-голосування на офіційному сайті акції  та анкетування експертів. 9 листопада 2016р. у Великій лаврській дзвіниці відбулася церемонія нагородження переможців. А за якийся час  телеканали України показали фільми про міста і містечка, які перемогли за підсумками акції. Серед них — і фільм про мальовничу Диканьку.   

10 липня

Інші дати
Народився Петро Прокопович
(1775, с. Митченки, Чернігівська область – 1850) -  видатний український бджоляр, основоположник раціонального бджільництва, першим у світі сконструював рамковий вулик, що забезпечив збереження бджолосімей при відборі. Інститут бджільництва названо його іменем.  
Розгорнути
Народився Петро Погребняк
(1900, с.Волохів Яр, Харківська область - 1976) – український вчений-лісівник та ґрунтознавець. Засновник еколого-лісового напрямку у лісівництві, теорії порівняльної екології рослин, створив українську типологічну наукову школу у лісівництві.
Шумить верхами буйний ліс – Дуби, берези, буки. Співає сойка, свище дрізд І воркотять голубки. Стрибає білка по верхах, Дітей зозуля кличе. Вітрець шепоче в галузках, В ярку потік мугиче. (Марійка Підгірянка)
Розгорнути