msdnipro.com

Прозаїк, поет, публіцист, літературознавець і
літературний критик, перекладач і журналіст, Володимир Гадзинський (Ґадзінський;
псевдоніми – Йосип Гріх, Оскар Редінг, В.Трильський)  був засновником так званої «наукової» поезії,
оспівував розум і раціональність.

Він належить до тих письменників, чиї прізвища з певного
часу за радянської влади не згадувалися. 

Народився В.А.Гадзинський у м. Кракові (Польща), в інтелігентній
родині службовця. 

Коли хлопчикові виповнилося п’ять років, сім’я переїхала
до Станіславова (нині — Івано-Франківськ). 
Тут Володимир закінчив польську реальну школу. Вступив до Львівської
політехніки, згодом — на фізико-математичний факультет  Віденського університету. 

Від 1908р. друкувався у галицькій періодиці. 

Служив у Легіоні Українських січових стрільців,
Українській Галицькій армії. Разом зі своїм загоном УГА перейшов на бік
«червоних»,1918р. вступив до більшовицької партії. 

У 1920р. був призначений керівником Київського
губернського комітету народної освіти. Редагував журнал «Пролетарська освіта».

1921р. переїхав до Москви.  

1925р. повернувся до України. Викладав у одеських вишах,
очолював одеську філію Державного видавництва України. Входив до складу
«Гарту». 

Автор поем «Айнштайн», «Земля», «Заклик Червоного
Ренесансу», «Розум», поетичних збірок «З дороги»,   «Не-абстракти», фантастичної повісті
«Кінець», збірки статей і рецензій «Фраґменти стихії», роману-трилогії
«Визволена Україна» (в рукописі)  та
інших творів.  Дослідник творчості Г.Михайличенка,
В.Чумака, Є.Григорука.  

Підготував до друку «Нотатки з історії української
літератури», але праця таємничо і безслідно 
зникла.      

В.А.Гадзинський помер 11 серпня 1932 р. від хвороби. Вже
по смерті В.Гадзинського, а також його дружину звинуватили  у приналежності до «контрреволюційної
націоналістичної організації». 23 вересня 1938р. дружину поета розстріляли.