msdnipro.com
Прозаїк, поет, публіцист, літературознавець і
літературний критик, перекладач і журналіст, Володимир Гадзинський (Ґадзінський;
псевдоніми – Йосип Гріх, Оскар Редінг, В.Трильський) був засновником так званої «наукової» поезії,
оспівував розум і раціональність.
Він належить до тих письменників, чиї прізвища з певного
часу за радянської влади не згадувалися.
Народився В.А.Гадзинський у м. Кракові (Польща), в інтелігентній
родині службовця.
Коли хлопчикові виповнилося п’ять років, сім’я переїхала
до Станіславова (нині — Івано-Франківськ).
Тут Володимир закінчив польську реальну школу. Вступив до Львівської
політехніки, згодом — на фізико-математичний факультет Віденського університету.
Від 1908р. друкувався у галицькій періодиці.
Служив у Легіоні Українських січових стрільців,
Українській Галицькій армії. Разом зі своїм загоном УГА перейшов на бік
«червоних»,1918р. вступив до більшовицької партії.
У 1920р. був призначений керівником Київського
губернського комітету народної освіти. Редагував журнал «Пролетарська освіта».
1921р. переїхав до Москви.
1925р. повернувся до України. Викладав у одеських вишах,
очолював одеську філію Державного видавництва України. Входив до складу
«Гарту».
Автор поем «Айнштайн», «Земля», «Заклик Червоного
Ренесансу», «Розум», поетичних збірок «З дороги», «Не-абстракти», фантастичної повісті
«Кінець», збірки статей і рецензій «Фраґменти стихії», роману-трилогії
«Визволена Україна» (в рукописі) та
інших творів. Дослідник творчості Г.Михайличенка,
В.Чумака, Є.Григорука.
Підготував до друку «Нотатки з історії української
літератури», але праця таємничо і безслідно
зникла.
В.А.Гадзинський помер 11 серпня 1932 р. від хвороби. Вже
по смерті В.Гадзинського, а також його дружину звинуватили у приналежності до «контрреволюційної
націоналістичної організації». 23 вересня 1938р. дружину поета розстріляли.
