chrome firefox opera safari iexplorer

28 cерпня 1913 року народилася Віра Свєнціцька – видатний мистецтвознавець, «берегиня Львіського музею»

28 серпня 2019 о 07:59

«В.І.Свєнціцька увійшла в історію національної культури  як один з найвизначніших мистецтвознавців другої половини ХХ століття,  вчений світового рівня, подвижник музейної справи... людина енциклопедичних знань».

Соломія Дяків 

Віра Іларіонівна Свєнціцька народилась у
Львові, що на той час перебував у складі Австро-Угорської імперії, в родині відомого
вченого-музейника Іларіона Свєнціцького. 

Початкову освіту здобула в євангелістській школі та в
одного з найкращих українських педагогів - 
Костянтини Малицької.

У гімназії Сестер Василіянок, яку закінчила 1932р.,  класною керівницею дівчини була Олена Степанів
– перша українська жінка-офіцер, четар Української Галицької Армії.   

По закінченні гімназії Віра  навчалась у Львівському університеті. Від 1939 р. — магістр мистецтвознавства.  

У 1931—1932 р.р. Свєнціцька перебувала в дівочій бойовій
розвідувальній «п'ятірці» Марії Кос, підпорядкованій Крайовій Екзекутиві
ОУН.  

Слід зазначити, що високофахова знавчиня українських
мистецтва і книги, Віра Свєнціцька була ще й тією людиною, котра зберегла Національний
музей у Львові, заснований митрополитом Андреєм Шептицьким.

Свого часу директор музею Іларіон Свєнціцький не лише
організував збирання пам’яток та формування експозицій, а й подвижницьки
опікувався всебічною підтримкою музею з боку меценатів, громадськості, заснованого
ним Союзу прихильників. Музей став справді національним, загальнонародним,
світовим за кількістю експонатів – понад 100 тисяч – та їхньою мистецькою
цінністю.  

Не будучи директоркою музею, Віра Свєнціцька стала
правдивою берегинею установи.

 В.І.Свєнціцька почала
працювати у Національному музеї від 1932 р. практиканткою, згодом стала
науковим співробітником. Під час німецької окупації разом з батьком, ризикуючи
життям, захистила музей від розграбування.

1947 р. Віру Свєнціцьку заарештували органи МГБ СРСР. За
три роки до арешту зазнала невигойної втрати: радянські окупанти у 1941 р.
розстріляли у в’язниці її  нареченого Арпада
Березовського, героя національно-визвольних змагань. До 1956 р. перебувала на
засланні.   

По закінченні терміну влада дозволила їй повернутися
до  музею – на посаду молодшого наукового
співробітника. Відтоді робота у Державному музеї українського мистецтва стала
єдиною метою її життя. 

Закінчила аспірантуру. Захистила
кандидатську дисертацію. Обійняла в музеї посаду завідувачки відділу давнього мистецтва. Водночас
опікувалася творами українського середньовічного мистецтва, які – понад 10
тисяч одиниць – опинилися у Вірменському соборі без належних умов для
зберігання. Постійно навідувалася до собору, провітрювала, просушувала пам’ятки
у подвір’ї собору, передавала на реставрацію чи консервацію.     

Своє бачення проблем, пов’язаних з розвитком українського
середньовічного мистецтва, запропонувала у книзі «Спадщина віків», статтях
«Крізь віки» та «Крізь віки й канони». 

Для історії українського мистецтва дуже важливою була
праця В.Свєнціцької «До питання про львівську малярську школу другої половини
XVI ст.» (опублікована 1996 р., після 
смерті авторки, у збірнику «Україна. Наука і культура»).  

Віра Іларіонівна придбала для музею, завдяки особистим
контактам, мистецьку спадщину О. Кульчицької, М. Паращука. Зберегла унікальну
фототеку, збірки рукописів і першодруків Національного музею. Продовжувала
засновану  батьком традицію святкування в
музеї днів Тараса Шевченка.   

А ще саме Віра Свєнціцька у праці «Українське народне
малярство ХІІІ-ХХ століть» вперше оприлюднила ікону Покрова Богородиці («Всім
скорбящим радість»), датовану приблизно серединою XVII ст. – найдавнішу
«козацьку Покрову». 

Їй, козацькій Покрові, мабуть, передавала під опіку і
захист, передчуваючи свій відхід, справу і любов цілого життя — Львівський  Національний музей…

21 травня 1991 р. Віра Свєнціцька залишила цей світ. Залишила
десятки тисяч збережених її зусиллями безцінних пам’яток
українського мистецтва. І вдячну пам’ять про себе.

Підготувала Олена Бондаренко,

Громадський рух
Миколи Томенка «Рідна країна»  

25 лютого

Інші дати
Народилася Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка)
1871 – українська письменниця, перекладачка, культурний діяч. Автор численних віршів, поем, драматичних творів («Камінний господар», «Лісова пісня», «Бояриня» та ін.).
Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну, Щоб вільно по світі літати, Щоб вітер розносив луну. Щоб геть аж під яснії зорі Полинути співом дзвінким, Упасти на хвилі прозорі, Буяти над морем хибким. (Леся Українка)
Розгорнути
Народився Лесь Курбас
(1887, м. Самбір Львівська область - 1937) - український режисер, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач. Засновник театру «Березіль».
Розгорнути
Народився Павло Вірський
(1905, м.Одеса – 1975) – український танцівник і хореограф. Художній керівник Ансамблю танцю УРСР (1955 – 1975), який з 1977 року носить його ім’я.
Розгорнути