«Що було найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей».
В.Сухомлинський
Василя Сухомлинського, педагога-гуманіста, творця системи виховання, котра докорінно відрізнялася від уніфікуючої радянської, згадують у числі світочів педагогіки.
Василь Олександрович від 1948 р. до кінця своїх земних днів працював директором середньої школи в с. Павлиш Онуфріївського району на Кіровоградщині. Саме тут він розробив і застосував на практиці унікальну систему виховання дітей як внутрішньо вільних, відповідальних, всебічно розвинених.
В центрі педагогічної системи академіка Сухомлинського – дитина як унікальна, неповторна особистість, чиї здібності, творчі сили слід розвивати на основі естетичних критеріїв, етичних цінностей і з допомогою творчої праці.
Ціннісні орієнтири В.Сухомлинського сягають своїм корінням глибин української духовності, культури, «філософії серця» Г.Сковороди і М.Костомарова. Вони живляться любов’ю до рідного краю, рідного слова і найперше – до дитини. Саме українські цінності педагог вважав за основу формування особистості.
1955 р. В. О. Сухомлинський захистив кандидатську дисертацію на тему: «Директор школи – керівник навчально-виховної роботи». Його педагогічна діяльність була відзначена високими званнями.
Творчий та науковий доробок Василя Сухомлинського — 48 книг та монографіій, 600 статей, понад 1500 оповідань і казок для дітей. Загальний наклад його творів – близько 15 млн примірників. Вони вийшли 59-ма мовами світу. Найвідоміші книги видатного педагога: «Серце віддаю дітям» — видана 32-ма мовами. Знані його книги «Народження громадянина»; «Як виховати справжню людину», «Сто порад вчителеві», «Книга про любов».
Товариства послідовників Сухомлинського діють в Україні, Німеччині, Китаї та багатьох інших країнах.
Висловлювання В.О.Сухомлинського живі, дієві й актуальні так само нині, як і за життя великого педагога. Пропонуємо деякі з них вашій увазі.
1.«Школа- не комора знань, а світоч розуму. Усі діти не можуть мати однакові здібності. І найважливіше завдання школи — виховання здібностей».
- «Дати дітям радість праці, радість успіху у навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності — це перша заповідьвиховання.»
3.Залізо іржавіє, не знаходячи собі застосування, стояча вода цвіте, а на холоді вкривається кригою, розум же людини, не знаходячи собі застосування, хиріє.
4.Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам змусити себе до праці і сам вимагати її від себе.
5.Дати дітям радість праці, радість успіху у навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності — це перша заповідь виховання.
6.Поважайте дитяче бажання бути хорошим, бережіть його як найтонший рух людської душі, не зловживайте своєю владою, не перетворюйте мудрості батьківської влади в деспотичне самодурство.
7.У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здібні. Успіх у навчанні — єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися.
8.Праця – це одне з найчистіших і найшляхетніших джерел емоційного стану, радості діяння, творення. Думка, що народжена, збуджена, витончена в праці, стає радісною, оптимістичною.
9.Дитина — дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька.
10.Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний.
Пам’ятаймо мудрі настанови Вчителя. Вони допомагають крокувати шляхом світла і добра нам самим і вести ним наших дітей.
«Рідна країна»