chrome firefox opera safari iexplorer

22 жовтня 1870 року народився Іван Бунін — письменник зі світовим ім’ям та  українським корінням

22 жовтня 2019 о 11:48
fb.ru

Нобеліат  Іван Бунін так написав про Україну: «Країна… ця мріялася мені неозорими весняними просторами всієї тієї південної Русі, яка дедалі більше й більше захоплювала мою уяву і давниною своєю і сучасністю. У сучасності був великий і багатий край, краса його нив і степів, хуторів і сіл, Дніпра й Києва, народу сильного і ніжного, у кожній дрібниці побуту свого красивого і охайного,— наступника слов'янства істинного, дунайського, карпатського. А там, у давнині, була колиска його…»  («Жизнь Арсеньева. Юность». Переклад з російської).  

Досліджуючи свій родовід, Бунін виявив, що в XV столітті його предок Симон Бунікевський переселився з України, а саме – з Волині, до Московії й тут змінив прізвище на «Бунін».

 Письменник, перекладач, академік Іван Бунін народився 22 жовтня 1870р. у Воронежі.

Дитинство його минуло в родинному маєтку Буніних у Богучарі – на українських етнічних землях Воронежчини.

Вперше відвідавши терени питомої України у юнацькі роки, мешкав тут загалом понад 14 років: у Одесі, Харкові, Полтаві. Не раз приїздив до Києва, Канева, Миргорода, Катеринослава, подорожував багатьма містами й містечками України. За його власними словами, «…жадібно шукав зближення з її народом, жадібно слухав пісні, душу його». 

Аби долучитися до славної української  історії, бував на Хортиці, 1890р. мандрував  на пароплаві Дніпром.  «Не можу спокійно чути слів: Чигирин, Черкаси, Хорол, Лубни, Чортомлик, Дике поле, не можу без хвилювання бачити очеретяні дахи, стрижені селянські голови, жінок у жовтих та червоних чоботях, плетених кошиків, у яких вони носять на коромислах вишні та сливи… «Чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче, сонце гріє, вітер віє на степу козачім…» Це Шевченко — цілковито геніальний поет!», — написав І.Бунін у тому ж таки «Житті Арсеньєва»).

Схилявся перед творчістю Тараса Шевченка. 1891р. оприлюднив статтю «Пам'яті Т. Г. Шевченка». Вірші Т.Шевченка «Закувала зозуленька» та «Заповіт» переклав російською. Ще — поезії  Б.Грінченка,  оповідання О.Стороженка.

1887р. в петербурзькій газеті «Родіна» з’являється перша публікація Буніна-поета, вірші «Сільський жебрак» та  «Над могилою С. Я. Надсона». Тут  також побачили світ іще з десяток бунінських поезій та два оповідання.    

Від осені 1889. Іван Бунін оселяється в Орлі. Працює в газеті  «Орловський вісник»: перекладачем, коректором… Це були нелегкі часи: батьки остаточно збідніли, продали садибу й землю, і молодому літераторові довелося жити винятково з власної праці.   

Наприкінці 1880-х років він виступає як талановитий критик – зі статтями про творчість Т.Шевченка, Г.Успенського, Є.Баратинського, А.Жемчужникова.   

1891р. в Орлі виходить друком перша книга Івана Буніна —  «Вірші 1887- 1891р.р.».

Невдовзі Іван Бунін їде до Санкт-Петербурга, потім — до Москви. Знайомиться з А.Чеховим, К. Бальмонтом, В.Брюсовим, В.Короленком, О.Купріним, іншими відомими літераторами. З родиною Чехових  знайомство переросло у міцну дружбу, письменник подовгу гостює в їхньому ялтинському будинку.

1896р. вийшов друком блискучий бунінський переклад поеми «Пісня про Гайавату» Г.Лонґфелло.  За рік — перша книга оповідань  Буніна «На край світу», ще роком пізніше —  збірка віршів «Просто неба». Читацька публіка й критики у захваті.

1909р. Іван Бунін обраний почесним академіком Російської Академії наук у царині літератури.   

З’являються повісті  «Село», «Суходіл» (остання – автобіографічна). 1915р. в петербурзькому видавництві Ф.Маркса виходить «Повне зібрання творів» Івана Буніна в шести томах.   

 Жовтневого перевороту глибоко інтелігентний Іван Бунін категорично не сприйняв і не прийняв. Називав його не інакше як «криваве божевілля», і свої гіркі спостереження та висновки  відобразив у щоденнику 1918—1919р.р. «Окаянні дні». Його трагічні  пророцтва згодом справдилися… 

26 січня 1920р. пароплавом  «Спарта» Іван Бунін назавжди залишив рідну землю. Мешкає переважно у містечку Грас на півдні  Франції, взимку переїздить до Парижа.  Пише мало,  однак саме тепер з-під його пера виходять геніальні вірші: «Цветы, шмели, и  травы, и колосья…», «У птицы есть гнездо, у зверя есть нора»…  

Тим часом у паризьких, берлінських, празьких видавництвах з‘являються оповідання Буніна, а 1929-го в Парижі — «Обрані вірші», які піднесли поета  на найвищий щабель слави.   

10 грудня 1933р. Іван Бунін отримав з рук короля Швеції Густава V Нобелівську премію  – за роман «Жизнь Арсеньева», який вийшов друком у Парижі 1930р. (Грошову винагороду —  170 331 шведських крон, тобто  715 000 франків — лауреат витратив переважно на допомогу російським емігрантам, які буквально взяли його в облогу. Решту, за порадою когось із тих таки емігрантів, вклав у якусь «безпрограшну справу», котра, зрозуміло, «луснула», і на схилі років Іван Олексійович залишився буквально без засобів для існування. Друзі звернулися до одного з американських меценатів, і той сплачував письменникові пенсію, аби нобеліат не голодував.  

1934 — 1936р.р. у Берліні  вийшло друком зібрання творів І.Буніна в 11 томах.

Під час Другої світової війни Іван Бунін мешкає на своїй дачі у Грасі. Саме тоді пише оповідання, що увійшли до всесвітньо відомої збірки «Темні алеї».

Останні роки життя Іван Олексійович присвятив роботі над книгою про Антона Чехова, свого друга і письменника, чиєю творчістю захоплювався. Завершити роботу не встиг – незакінчений рукопис передала до друку дружина письменника, Віра Миколаївна, й 1955р. в Нью-Йорку вийшла книга «Про Чехова».

Помер І.О.Бунін 8 листопада 1953р. в Парижі, похований на цвинтарі Сен-Женев'єв-де-Буа, в передмісті французької столиці.

Геніальні твори Івана Буніна увійшли до скарбниці світової літератури й донині змушують людські душі просвітлено печалитись і радісно підноситися.  Український читач має змогу читати їх рідною мовою в прекрасних перекладах  М.Рильського, П.Тичини, М.Зерова  та інших талановитих літераторів.

Ось один із шедеврів Івана Буніна в перекладі Василя Стуса:

                      *    *    *

Гуде похмурий джміль і б'ється за вікном,

в яке зоря вечірня зазирає, 

тривогу несучи, і соловей співає

притишено, немов далекий гном. 

 Грім прогримів над садом і затим  

скотився, стишений; вже гасне і блідіє 

повітря вечора, в котрім тополя мліє  

і благовонить ладаном святим.

Олена Бондаренко, 

Громадький рух Миколи Томенка «Рідна країна»

25 лютого

Інші дати
Народилася Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка)
1871 – українська письменниця, перекладачка, культурний діяч. Автор численних віршів, поем, драматичних творів («Камінний господар», «Лісова пісня», «Бояриня» та ін.).
Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну, Щоб вільно по світі літати, Щоб вітер розносив луну. Щоб геть аж під яснії зорі Полинути співом дзвінким, Упасти на хвилі прозорі, Буяти над морем хибким. (Леся Українка)
Розгорнути
Народився Лесь Курбас
(1887, м. Самбір Львівська область - 1937) - український режисер, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач. Засновник театру «Березіль».
Розгорнути
Народився Павло Вірський
(1905, м.Одеса – 1975) – український танцівник і хореограф. Художній керівник Ансамблю танцю УРСР (1955 – 1975), який з 1977 року носить його ім’я.
Розгорнути