uk.wikipedia.org
У 2009р. вийшло друком видання «Кобзаря» Тараса Шевченка, ілюстроване роботами «бойчукіста» Василя Седляра.
Вперше «Кобзар» з ілюстраціями В.Седляра був виданий 1931р., а перевиданий — 1933-го. Це були жахітні часи Голодомору, початку деукраїнізації й масових репресій проти української інтелігенції. Більшовицька влада не забарилася з висновками: Седляр своїми роботами проводить аналогії між тодішнім, за часів Шевченка, терором проти українців, і теперішнім, сталінським. Ці роботи фігурували у справі, заведеній «чекістами» проти В.Седляра. Попри «офіційну» на той час версію обвинувачення, біографи та сучасники стверджують, що розстріляли художника саме за ілюстрації до «Кобзаря»…
Твори митця називають унікальними й порівнюють із фресковим живописом. Відомий французький поет Гійом Аполінер, відвідавши виставку робіт «бойчукістів» у Парижі, зауважив «іконність» творів Седляра.
Василь Седляр – один із найталановитіших учінв і послідовників геніального Михайла Бойчука. Яскравий представник українського авангарду 1930-х, монументаліст, графік, автор чудових робіт у царині декоративно-прикладного мистецтва. Ідеолог та один із засновників Асоціації революційного мистецтва України.
Василь Теофанович Седляр народився у хуторі Христівка Зіньківського повіту Полтавської губернії в сільській родині.
Отримавши чотирикласну освіту, 1915-19р.р. навчався у Київській художній школі. 1919-23р.р. – студент Української державної академії мистецтв (майстерня монументального мистецтва професора Михайла Бойчука). Став одним із найближчих його соратників.
У 1926-27р.р. разом з Михайлом Бойчуком та його учнем Іваном Падалкою для ближчого ознайомлення із західноєвропейським мистецтвом відвідав Німеччину, Францію, Італію.
1923-36р.р. очолював Межигірський художньо-керамічний технікум, викладав у Технологічному інституті кераміки і скла в Межигір'ї та Київському художньому інституті.
Брав участь у стінописах Межигірського Художнього Керамічного Технікуму, Червонозаводського театру в Харкові та багатьох інших. Всі розписи були знищені радянською владою. Збереглася невелика частина картин: «У школі лікнепу», «Портрет Оксани Павленко», «На току», частково — «Розстріл»; деякі ескізи.
26 листопада 1936р. до відомого харківського будинку «Слово», де мешкали письменники та художники, вкотре прийшли енкаведисти – цього разу по Седляра. Офіційно йому інкримінували участь в «українській націоналістичній фашистській контрреволюційній групі», агентом якої він нібито став під час закордонної подорожі.
Мало не одразу художника перевезли до київської тюрми ГПУ-НКВД. У грудні Василь Седляр під тортурами «зізнався», що є «активним учасником націонал-фашистської терористичної організації».
Окрім В.Седляра, були заарештовані І.Падалка та інші «бойчукісти», в тому числі — сам Михайло Бойчук.
13 липня 1937р. в Києві закрите судове засідання військової колегії Верховного суду СРСР рокувало Василя Седляра на смертну кару. Того ж дня він був розстріляний – разом з М.Бойчуком та І.Падалкою.
1 лютого 1958р. В.Т.Седляр посмертно реабілітований тим самим режимом, який його стратив.
У 2009р., в Національному музеї образотворчого мистецтва, відбулася перша персональна виставка художника.
У грудні 2017 — січні 2018 в київському Мистецькому Арсеналі тривала виставка робіт «бойчукістів»: «БОЙЧУКІЗМ. Проект «великого стилю». На виставці були представлені й роботи Василя Седляра. Крім того – унікальні світлини. На одній з них – «бойчукісти» на косовиці у Межигір’ї. Усміхнені, білозубі та в білих шатах, серед буйних трав і розлогих дерев – красиві жінки й чоловіки щасливо дивляться у майбутнє, якого от-от їх позбавлять…
Олена Бондаренко,
Громадський рух «Рідна країна»
