22 квітня – 121 рік від дня народження українського художника-монументаліста Григорія Довженка

«Кам’яні вишиванки»
Григорія Довженка відомі далеко за межами України. У 1952-55р.р. митець працював у Каховці,
що розросталася при ГЕС. Довженкове монументально-декоративне
оздоблення житлових та інших будівель в українському стилі не мало на той час
(та, зрештою,й нині не має) аналогів.

Григорій
Овксентійович Довженко народився 1899 р. в с.Полтавці (нині м. Баштанка
Миколаївської області). В родині було 17 дітей, вижило 11.

У 1907
р. Григорій вступив до
церковнопарафіяльної школи, у другому класі перейшов до двокласного
земського училища, яке закінчив на
відмінно.

Намірам юнака
продовжити навчання стала на заваді матеріальна скрута родини. Батьки –
Овксентій та Ганна — вирішили переїхати до Сибіру, де тоді, за столипінською
реформою, можна було отримати шмат землі. Так Грицько Довженко опинився у
с.Гвоздєєвці Акмолінської області (нині у складі Казахстану). 1916 р. батьки пристали на
синове прохання дати йому можливість навчатися, зокрема – малюванню, до якого
линула душа. Вирушив до Омська, на той
час – столиці краю. На прожиття заробляв, вантажачи ліс на пристані Іртиша. Добре підготувавшись, склав
екстерном іспити за гімназійний курс.
Навесні почав навчатися на
вечірніх
мистецьких курсах,
водночас працюючи сторожем у Акмолінському ветеринарному управлінні.

Восени 1921 р.
Довженки
повернулися
до України. Наступного
року Григорій вступає до Одеського
художнього інституту. На ІІІ курсі обирає
факультет
монументально-прикладного мистецтва.
Під час поїздок до Києва постійно
відвідує лекції та майстерню Михайла Бойчука. 1925 р. вступає до творчого
об’єднання АРМУ («Асоціація робітничого мистецтва України»).

1927 р. Г.Довженко
перемагає в конкурсі ескізів і разом з В.Комаром бере участь у розписі Східної
торгової палати в Одесі. Орнаментально-декоративні композиції та вісім сюжетних
панно були
виконані в техніці
яєчної темпери по сухому тиньку
й вирізнялися дивовижною колористикою.

Влітку 1928
р. разом з іншими випускниками Г.Довженка було запрошено виконувати монументальні розписи Селянського
санаторію на Хаджибеївському лимані.
Пізніше художник згадував, що селяни, оглядаючи санаторій, говорили із
захватом: «Гарно, мов у церкві!»…

Від 1928 р.,
закінчивши навчання в інституті, Г.Довженко працює художником на Першій
Державній кінофабриці в Одесі. Тут знайомиться та співпрацює із зірками українського кіно — О.Довженком, І.Кавалерідзе.

1930 р.
Григорій Довженко починає викладати малюнок та
живопис на архітектурному
факультеті Київського
художнього інституту. Невдовзі у виші
починається переслідування «бойчукістів», і Довженка звільняють з роботи.

Під час Другої
світової війни Григорій Довженко перебуває у Таджикистані, а 1945 р.,
повернувшись до Києва, починає працювати в Інституті монументального живопису і
скульптури при Академії архітектури УРСР. Митець розробив унікальний спосіб різьблення по сирому
тиньку з розписами на основі
поліхлорвінілових синтетичних смол.
Водночас пропагував відновлення техніки темперного
фрескового розпису та мозаїки. 1940 —
1950 р.р. у
творчому житті митця цілковито присвячені монументальному живопису.

Кінець 1960-х – 1970-і роки у творчій
біографії художника пов’язані з осмисленням і
відтворенням історичного
минулого України. Постають
мозаїчні та фрескові образи з часів
Київської Русі та Хмельниччини. Яскравий зразок — мозаїчна композиція
«Кий, Щек, Хорив і сестра їх Либідь» на фасаді кінотеатру «Ровесник» у
Києві.

21 квітня 1980 р. Григорій Довженко відійшов у засвіти. Через три роки відбулася його персональна
виставка, яку організували рідні та друзі.

Г.О.Довженко
залишив надзвичайно цікавий творчий спадок. До його відомих творів належать розписи Східної
торгової палати, плафонів у Селянському санаторії в Одесі, Будинку преси
ім.М.Коцюбинського;
монументально-декоративне оформлення селища Будівельник
(Дніпропетровськ), Палацу культури в Новій Каховці, Палацу культури «Харчовик».

Пензлеві майстра
належать картини «Пісня про волю», «Т. Г. Шевченко в казематі»; численні
портрети. Г.Довженко оформив фільми «Охоронець музею», «Перекоп»,«Право батьків».

Діти Г.Довженка –
Тарас та Леся – відомі архітектор і художниця.

…Був час, коли роботи
Довженка називали непотрібним «вицяцьковуванням». 1955 р. в республіканських
виданнях його критикували за «архітектурні надмірності».
Однак і нині Довженкові «кам’яні вишиванки» називають шедеврами українського
півдня та унікальним спадком держави.