chrome firefox opera safari iexplorer

16 травня, День Європи в Україні: Роздуми дорогою Додому

16 травня 2020 о 10:42
nrcu.gov.ua

День Європи – наше, українське, свято.

 Адже Україна завжди була частиною Європи, прагнула нею бути і змагалася за втілення цього прагнення. 

Українські  князі й гетьмани мислили європейськими категоріями, а боротьба за незалежність одвіку була боротьбою за сильну державу – не «у складі», а на рівних з іншими європейськими державами.

Київська Русь-Україна віддавна була головним цивілізаційним центром на сході Європи. Ще у XI-XII ст.ст. вона обрала європейський шлях, розвиваючи і зміцнюючи відносини з державами Західної Європи. Найважливіші торговельні шляхи пролягали її теренами. Зі Скандинавії через Україну до Візантії; від Києва  до  Кракова, Праги й далі – до німецького Реґенсбурґа, котрий був тоді значним центром торгівлі на Дунаї… Русь-Україна, розташована на перехресті світових торговельних сполучень, відігравала велику роль у європейській економіці.  

Найтісніші економічні зв’язки, окрім могутньої  Візантії, Київська Русь мала з Німеччиною, Італією, Скандинавією.  У XII ст. Ґенуя й Венеція, утворивши колонії на північному узбережжі Чорного моря, встановили сильні торговельні стосунки з Київською Руссю: так, у «Слові о полку Ігоревім» говориться про те, що  «венедиці», себто венеційські купці,    у Києві, разом з іншими народами, вшановують перемогу  Святослава над половцями 1185 р.: «Тут німці і венеційці, греки і морава співають славу Святославу…» (переклад сучасною українською мовою В.Скляренка).   

 Київські князі ходили в успішні походи проти Візантії, засвідчуючи військову міць своєї держави. Папа Римський шукав дружби з Києвом, змагаючись із Візантією за церковний вплив.

Західноєвропейські держави зміцнювали відносини з Руссю-Україною через династичні шлюби.

1014 р. до князя Володимира прибули посли від чеського та угорського королів із проханням віддати за них князевих доньок. Святополк тоді ж узяв шлюб із  польською княжною.   

Наприкінці 40-х р.р. XI ст. встановлюються міцні династичні зв'язки Київської Русі з Францією: король Генріх І  одружується з донькою Ярослава Мудрого — княжною Анною. Дві інші княжни також стали королевами: Єлизавета Ярославна вийшла заміж за короля Норвегії  Харальда III Сигурдарсона; найстарша, Анастасія — за короля Угорщини Андраша I. 

Євпраксія, донька київського князя Всеволода, була одружена з маркграфом саксонським Генріхом Штаде, а по його смерті вийшла заміж за германського  імператора  Генріха ІV. (До речі, Євпраксія-Адельгейда стала по смерті героїнею багатьох німецьких та італійських поем. Пов’язане це з тим, що імператор через рік по шлюбі усамітнив дружину в одному з веронських монастирів. Втрутився Папа Римський; Євпраксію звільнили, вона повернулася до Києва і вже тут пішла добровільно у монастир, де за три роки померла).   

Загалом, за підрахунками фахівців, із 36 шлюбних союзів київських князів 30 припадає на держави Центральної й Західної Європи.  Відомий історик протоієрей В. Мошин (емігрував із більшовицької Росії до Югославії) писав: «…Русь у своєму політичному житті була значно міцніше пов'язана із Західною Європою, аніж з Візантією й балканськими слов'янами».

Отже, Київська Русь належала до європейської державно-політичної системи, а її міжнародна політика являла собою, за словами відомого мистецтвознавця М.Алпатова, «зустрічний рух великої європейської держави на Захід».  

Історична і, певне, генетична українська  пам’ять веліла великому гетьману Іванові Мазепі об’єднатися з Карлом ХІІ проти московського царя Петра І, аби прорвати задушливі російські обійми і прорватися  «на Захід», тобто до власної державності у колі європейських держав. 

Відважні й відчайдушні спроби Української Центральної Ради, Директорії, а зокрема — Симона Петлюри; також –гетьмана Павла Скоропадського — врятувати Україну від більшовицької навали з допомогою західних союзників; шалені зусилля щодо визнання УНР західноєвропейськими державами – це теж наші європейські устремління і переконання.

Визвольні змагання  УПА проти радянського поневолення, боротьба дисидентів-шістдесятників – це також  обрання Шляху до Європи.

Зрештою, Революція Гідності 2013-14р.р., а затим і  жертовна, виснажлива війна за незалежність проти російського агресора, яка триває вже шостий рік на Сході України  – це також і  захист свого права на Шлях до Європи.

Ця довга Дорога Додому ніколи не була для України простою і легкою. Адже доки існує  Росія, доти вона намагатиметься загарбати Україну, завадити і зашкодити нашому Поверненню.

Але ми маємо і повинні рухатися цією дорогою.

Для цього маємо і повинні нарешті обрати світоглядно українську, ментально європейську владу. В іншому випадку —  узбіччя і манівці історії, з яких вороття не буде.

День Європи – це для України День Надії й Боротьби.

Борімося. Поборемо.

Олена Бондаренко,

Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

Розділи: Суспільство

24 жовтня

Інші дати
24 жовтня святкують:
  • День Організації Об’єднаних Націй (День ООН).
  • Всесвітній день інформації про розвиток.
Розгорнути
Народився Микола Біляшівський
(1867, м. Умань – 1926) – український археолог, етнограф, мистецтвознавець, музейний діяч. Один із засновників та дійсний член Української Академії Наук. В 1902-1923 роках - організатор і директор Київського міського художньо-промислового і наукового музею (тепер Національний художній музей України).
Розгорнути
День пам’яті Лук’яна Кобилиці
(1812, смт. Путила, Чернівецька область – 1851) – український громадсько-політичний діяч, керівник селянських повстань 40-х років 19 ст. на Путильщині (Буковині). Очолив виступи селян 22 громад, які рішуче відмовлялися відробляти панщину, самочинно переобрали сільську старшину, висунули вимоги відкриття українських шкіл, вільного користування лісами і пасовиськами. Як депутат австрійського парламенту виступив за надання політичної автономії Буковині і приєднання її до Галичини, вимагав скасування кріпацтва і передачу селянам землі без викупу.
Розгорнути