chrome firefox opera safari iexplorer

21 травня — Міжнародний день чаю: як чаювали в Україні

21 травня 2021 о 17:26

21 травня відзначають Міжнародний день чаю. В Україні впродовж багатьох років люди пили трав’яні настої, відвари або узвари із сухофруктів, сушених трав, гілок фруктових дерев або ягід. Традиційний нині чай завезли з Китаю до України в XVII ст. Через Київ та територію України чай потрапляв до Європи. 

Спочатку в аристократичних колах його використовували як модні ліки, і тільки з кінця ХVІІІ ст. стали пити як освіжаючий та тонізуючий напій.

У середині галантного століття стають модними чайні сервізи. З’являється особливий різновид коштовних чайних та кавових художньо декорованих сервізів – так звані камерні. Будь-який сервіз для чаю розміщували на таці. Якщо чаювання відбувалося наодинці, то господарю подавали сервіз «егоїст» (від фр. Egoist) або «Солітері» (від фр. Solitaire – самотній, окремий), який був розрахований тільки на одну особу. Він міг складатися навіть з двох предметів – чашки і невеликого блюдечка-підставки. 

Сервізи мали продемонструвати багатство і розкіш господаря. Їх зберігали у спеціальних шафах-вітринах як частину інтер’єру або на спеціальних чайних столиках, і передавали у спадок. Такі сервізи поряд із чітко вираженою функціональністю, нерідко грали роль дорогих і зворушливих подарунків. Водночас вони демонстрували тонкий смак і респектабельність їхніх власників. 

У ХІХ ст. чай став загальновживаним повсякденним напоєм. Військовий історик, засновник історико-мистецької колекції «Музей України» Павло Потоцький (1857–1938) писав у спогадах, що ранок у його родині починався саме з чаю чи кави, які разом з білим хлібом, маслом, коржиками, молоком подавали о 10-й ранку. Вдруге чай пили о 6-й вечора, і чаювання вже супроводжували сир, кисле молоко, сметана, різне домашнє печиво.

Картина Олексія Волоскова (1822–1882) «За чайним столом». 1851 р. На картині зображено «Чайну кімнату» родини Григорія Тарновського (1788–1853) у Качанівці

У зібранні Музею національної історії України зберігаються предмети з оригінального порцелянового чайного сервізу «Егоїст», який виконаний у стилі повторне рококо наприкінці 1840-х років. Із сервізу збереглися: таця, чайник, цукорниця, молочник. У невеликих за розміром предметах майстер знайшов бездоганне поєднання форми і декору. Привертає увагу зелене тло з квітковими гірляндами. Кожний предмет оздоблений ракайльним резервом, який заповнений батальними сценами із військових походів Наполеона І». 

Сервіз виготовлено на Сумщині у ХІХ ст.  на порцеляновій фарбриці місцевого поміщика в селі Волокитиному. Всю продукцію виробляли місцеві селяни й кріпаки, і навіть розписували її під наглядом головного оформлювача – француза Франсуа Дарта.

Незважаючи на наївний, трохи примітивний поліхромний розпис, одну мініатюру вдалося ідентифікувати. На молочнику зображено фрагмент з картини П’єра-Нарсиса Герена «Бонапарт вибачає повстанців в Каїрі» (1798). Ошатність та вишуканість підкреслює блиск позолоти на кожному предметі. Всі предмети можна розмістити на таці. Такий сервіз могли демонструвати на невеликих «експозиційних» столиках як кімнатний декор. Виготовлений на порцеляновій фабриці в селі Волокитиному (нині – Сумської області), сервіз «Егоїст» з колекції музею належить до презентаційних коштовних камерних чайних виробів, які є унікальним предметами українського порцелянового виробництва ХІХ ст.

23 червня

Інші дати
Народився Михайло Матусовький
(1915, м. Луганськ – 1990) – радянський поет. Автор текстів пісень: «На безымянной высоте», «С чего начинается Родина», «Подмосковные вечера» та ін.
Розгорнути
Народилася Анна Ахматова (Горенко)
(1889, м.Одеса – 1966) - російська поетеса, літературознавець, перекладач.
«Эти очи — словно море, Волн сиянье голубых. И мое былое горе, Как пылинка, тонет в них. Эти очи — как криница. Перламутр блестит на дне, А надежда, как зарница, Сквозь ресницы блещет мне.» (Анна Ахматова, переклад вірша Івана Франка)
Розгорнути