Михайло Кравчук народився 9 жовтня 1892 року в селі Човниця Волинської губернії (нині  —  Ківерцівського району Волинської області) у сім’ї православного українця Пилипа Йосиповича та лютеранки Адельфіни Йосипівни.  Мама Михайла була німкенею. Надзвичайно освічена, вона знала кілька іноземних мов, але проживши у Човниці років із десять, намагалася всім прививати любов до української. Саме вона навчила своїх дітей бездоганно розмовляти нею, і водночас навчала їх французької, німецької, польської, італійської та російської мов.

Батько майбутнього вченого був землеміром. І як справжній сільський інтелігент, зробив усе можливе, аби допитливий син одержав достойну освіту. У 1901 році сім’я переїхала до Луцька, де майбутній великий математик із золотою медаллю закінчив гімназію, що містилася тоді у збереженому донині будинку на Театральному майдані. У 1910-му  волинянин стає студентом фізико-математичного факультету київського Університету Святого Володимира. Після успішного завершення навчання  —  із дипломом першого ступеня!  —  юнак кілька років працював викладачем у різних вишах Києва. Але блискучий розум і молодеча енергія дедалі частіше підштовхують його до наукових розвідок у царині математики.

Стрімкий злет

Подальша наукова доля вчорашнього студента набуває настільки стрімкого злету, що  він навіки забезпечує собі гідне місце серед видатних математиків не тільки України, а й світу. Розробка української математичної термінології і створення її словника у трьох томах, переклад українською популярного в той час підручника з геометрії, теорії квадратичних форм, матриць і визначників, алгебраїчних порівнянь і аналітичних функцій, диференціальні й інтегральні рівняння, математична статистика, різні відділи аналізу, теорії чисел, геометрії — неповний спектр праць ученого. А ще  —  оригінальні праці «Простір, час, матерія», «Сучасний атомізм», «Математична наука на Україні», «Вплив Ейлера на дальший розвиток математики», «Вступ до вищої математики», «Вибрані питання з основ аналізу нескінченно малих». Кожна із них вирізняється широким науковим світоглядом, аналізом проблем, дотичних до математики наук...

У 1924 році М. Кравчук, який ще й не сягнув віку Христа, захищає докторську дисертацію. Водночас стає членом математичних товариств Франції, Німеччини, Італії. Вчений спілкується із закордонними колегами, бере участь у  конференціях математиків світу. Причому щоразу виголошує свої доповіді мовою країни перебування.

У 1929-му — ще один, і який! — життєвий щабель молодого вченого: він стає наймолодшим дійсним членом Академії наук УРСР.

Красномовним тут є факт, що кандидатом до ВУАН його висунуло понад сто організацій. «Я пропоную громадським організаціям звернути особливу увагу на кандидатуру доктора математики професора Михайла Кравчука, одного з найталановитіших моїх учнів, автора кількох десятків не раз відзначуваних та премійованих праць… Ще студентом він відзначався дослідами з обсягу алгебри, продовживши важливі праці деяких німецьких математиків, що мають можливе застосування в геометрії, механіці та математичній фізиці», — писав у своїй рекомендації відомий учений і вчитель Кравчука Д. Граве…

Могутній інтелект українця йшов до фундаментальних розробок своїми, ще ніким не торованими шляхами. Ще не відаючи, що незабаром вони знадобляться для створення перших електронних обчислювальних машин, подолання сили земного тяжіння, розвитку телебачення…

Доктор фізико-математичних наук, професор, академік-секретар відділення математики і віце-президент АН Вищої школи України Ніна Вірченко, котра півстоліття вивчає життя й увіковічує науковий подвиг видатного математика, нині зазначає: основний напрям розвитку математики академік бачив у вивченні діалектичних закономірностей розвитку понять і положень, які виникають у реальній дійсності. І в цьому була його нездоланна сила…

Космос освоювали  вже учні…

…Вдивляюся в легендарний життєвий шлях «романтика математики», «поета чисел» в єдиному у світі музеї академіка Михайла Кравчука. Він розташований у його рідному селі Човниці й постав майже чверть століття тому завдяки ентузіазму, любові до рідної землі директора місцевої школи — Степана Лукашука та його сім’ї. На громадських засадах, що теж є свого роду подвигом вчителів із сільської глибинки. Завдяки праці ентузіастів село, що нічим не вирізняється із тисяч подібних, з’явилося на туристській мапі області. Бо тепер тут —  оригінальні, видані за життя праці відомого вченого, фотографії, копії документів, що мають стосунок до однієї, за визначенням ЮНЕСКО, з найвидатніших людей планети… Кожен експонат, що розміщений на стендах у колишньому спортзалі школи, дихає  любов’ю і шаною до земляка.

— У 2001-му дізналися, що Михайло Пилипович стояв біля витоків створення першої у світі електронної обчислювальної машини… З великою радістю нам повідомив про це професор Іван Качановський. У той час він працював в Америці. Відвідав музей історії США і раптом там побачив стенд, на якому було відображено винахідника Джона Атанасова. А поруч  —  перекладену англійською працю Кравчука «Застосування способу моментів до розв’язання лінійних диференціальних та інтегральних рівнянь, — розповідає Євгенія Лукашук, котра після смерті чоловіка взяла на себе справу його життя. — У цьому ж музеї І. Качановський знайшов три листи Атанасова до Кравчука. Жодного із цих листів Михайло Пилипович не одержав. Вони потрапили до спеціальних служб і потім стали доказом, що він мав зв’язки із закордоном. Переклади цих листів є в книгах; у них американський вчений просить українця вислати йому ще свої праці...

Нині у селі не залишилося живих людей, які б знали М. Кравчука. Але залишилася пам’ять про благородство цієї родини.

 —  Мене у Кравчукові захоплює не лише його геніальність як математика,  а й людські якості. Він виховав прекрасних учнів і допомагав їм не лише морально, а й матеріально. Хто може, наприклад, залишитися байдужим до долі Архипа Люльки – генерального конструктора радянських авіаційних турбореактивних двигунів? А Кравчук же зустрів його маленьким хлопчиком, коли доля закинула його на Богуславщину, і помітив, що це надзвичайно обдарована дитина. Люлька навіть жив  у Кравчука, а той зі своєї зарплати платив йому стипендію... — продовжує розповідь про видатного земляка Євгенія Семенівна. — Коли Кравчука заарештували, то і його великий учень не забув про нього — матеріально допомагав, морально підтримував… Михайло Пилипович допоміг здобути вищу освіту і привив любов до математики й генеральному конструктору радянського ракетобудування Сергію Корольову… Глибокий слід волинянин залишив і в біографії ще одного провідного творця радянського «ядерного щита» — академіка Володимира Челомея…

Надзвичайно цікавий ще один факт: більшість із 180 праць академіка  написані мовою землі, яка його зростила,  —  українською. Про те, що нею ж він читав лекції, говорити немає потреби…

Постраждав,  бо був… українцем

…У 1930-х роках комуністичний режим  під маркою боротьби з українським націоналізмом розпочав боротьбу за абсолютну владу в республіці. На відомому харківському процесі Спілки визволення України як громадські обвинувачі мали виступати і два академіки  —  О. Соколовський та М. Кравчук. Але Михайло Пилипович демонстративно взяв лікарняний листок і не з’явився на процес, хоча прекрасно розумів логіку подальшого розвитку подій. Але людське благородство у його душі виявилося сильнішим, ніж побоювання за власну долю. Цього йому тоталітарна влада не пробачила.

«Академік Кравчук рекламує ворогів» —  під такою назвою під час нової хвилі репресій вийшла 14 вересня 1937 року публікація в газеті «Комуніст». Звинуватили його в тому, що він розповів про досягнення математичних наук за кордоном. «До того ж Кравчук весь час підтримував дуже тісні зв’язки з цими ворогами народу; адже він разом із цими мерзенними фашистськими запроданцями є співавтором кількох книжок» — писали учений секретар К. Бреус та директор Інституту математики Академії наук УРСР, академік-орденоносець Д. Граве. Той самий, що ще не так давно рекомендував «звернути особливу увагу на кандидатуру доктора математики професора Михайла Кравчука, одного з найталановитіших моїх учнів»…

Доля математичного генія була вирішена. 21 лютого 1938 року академіка заарештували працівники НКВС. Для «ученого із обличчям Ісуса Христа», як говорили про волинянина багато його сучасників, почалося сходження на Голгофу.

23 вересня 1938 року виїзна сесія військової колегії Верховного суду СРСР присудила М. Кравчука до 20 років позбавлення волі з обмежуванням політичних прав на п’ять років. Вирок оскарженню не підлягав. Вченого після катувань звинуватили у зрадництві і шпигунстві. Остаточно зламали М. Кравчука погрози: у разі відмови взяти на себе інкриміновані йому злочини заарештують і знищать сім’ю.

Лук’янівка — Новочеркаськ — Владивосток — Магадан… Академіка, який об∂рунтував, що тут не доцільно будувати залізницю, відправили працювати в шахту, у штрек, де норми були у тридцять разів більшими, ніж у каторжан за царя…

У березні 1942 року геніального математика не стало. Місце поховання не відоме. Але світ мусить знати — як свідчить табірний акт, «Кравчук Михаил Филиппович в. с. №238943, зарыт на глубине 1,5 м головой на запад». Реабілітований посмертно 1956 року.

Замість післямови

…У Луцьку є вулиця академіка Кравчука, а на будинку, в якому він здобував першу освіту, — меморіальна дошка.

…Українські вчені разом із закордонними колегами завдяки Ніні Вірченко, яка й сама шість років провела у Сибіру «за націоналізм» і все життя разом із Лукашуками відновлює миттєвості з життя найвизначнішого українського математика, скоро зберуться наукову конференцію пам’яті Михайла Кравчука.

*ілюстративне фото — пам’ятник Михайлу Кравчуку, встановлений біля головного корпусу Національного технічного університету України «КПІ» 2003 року.

За матеріалами матеріалів із «Урядового кур'єру», Укрінформу