chrome firefox opera safari iexplorer

Журнал «Перець» у цьому році святкує своє 90-річчя

03 квітня 2012 о 11:47

Першого квітня найвідоміший сатирично-гумористичний журнал України «Перець» відсвяткував своє 90-річчя.

За часів Радянського Союзу це видання було на піку популярності. У вісімдесяті його тираж становив аж 3,3 мільйона примірників! І поки простий люд від душі сміявся над викривальними жартами, чиновники навіть найвищих рангів боялися «Перцю», як вогню...

Нині журнал, ніде правди діти, уже не такий популярний. У кіосках із пресою його не знайти. Та попри це свого читача він не втратив. «Перець» залишається таким само пізнаваним і, що найголовніше, гострим.

Напередодні ювілею в Національному музеї літератури України зібралося одразу кілька поколінь авторів та читачів цього без перебільшення культового журналу.

Попри свій поважний вік виходити на пенсію «Перець» не збирається. Надто ще багато в країні проблем, які потрібно розв’язати, і людей, яким потрібно дати перцю під самісінький ніс.

"90 років для видання — це не старість, а вік мудрості та оптимізму. Сьогодні, здається, життя тільки починається, — розповідає головний редактор «Перцю» Михайло Прудник (на фото). — Гумористи насправді люди серйозні. Вони ж сміються не просто для того, щоб сміятися. А для того, щоб світ був добріший, веселіший, правдивіший. Як сказав Степан Олійник: «В ім’я добра — супроти зла».

Із року в рік теми журналу залишаються незмінні. Воно й не дивно, переконує головний редактор, адже як не крути, а брехня залишається брехнею, зрада — зрадою, а влада — владою.

«Нині багато є різних видань, які всіх і вся критикують. Та відмінна риса нашої критика — її витонченість, невульгарність. На жаль, переважна більшість видань часто опускається, як-то кажуть, нижче пояса. У нас такого ви не знайдете. «Перець» продовжує українські традиції», — говорить Михайло Прудник.

На закиди стосовно того, що журнал втратив свою перчинку, головний редактор відповідає просто: «Підіть на пошту та передплатіть журнал. Почитайте та переконайтеся, що «Перець» гіршим не став. А якщо комусь видасться інакше, то нехай приїдуть у редакцію, я віддам їм гроші за передплату».

Отож читайте, розглядайте малюнки, смійтеся і будьте з «Перцем».

15 серпня

Інші дати
Володимир Беклемішев
1861 –  російський та український скульптор, педагог, автор пам’ятників Т. Шевченку, П. Чайковскому та ін.
Розгорнути
Народився Григорій Ґалаґан
(1819, с.Сокиринці, Чернігівська область - 1888) — громадський діяч, українофіл, меценат, представник відомого козацько-старшинсько роду Ґалаґанів. У родовій садибі в Сокиринцях створив своєрідний центр українського культурно-господарського руху. Засновник Прилуцької чоловічої та жіночої гімназій, ремісничих училищ, колегії Павла Галагана у Києві, що стала одним із провідних навчальних закладів того часу.
“Пройдімося просторим садибним парком: його прикрашають альтанки, павільйони, мавзолеї, мости. Увійдімо в будинок: його зали заповнені старовинними предметами меблів, портретами, зброєю; вітрини переповнені фарфором, сріблом. …За всієї маси мистецьких скарбів, якими володіють Сокиринці, вони зберігаються, одначе, в ідеальному порядку. Будинок, парк, усі колекції, все має на собі відбиток турботливого — більше! любовного ставлення до старовини рідної й мистецької. От якби так зберігалося багато наших маєтків, що гинуть у глушині…”. (Георгій Лукомський про садибу Георгія Галагана в Сокиринцях)
Розгорнути