chrome firefox opera safari iexplorer

«Молодий» журнал «Дніпро» святкує 85-річчя

27 лютого 2012 о 09:25

У 2012 році виповнюється 85 років із часу заснування літературного журналу «Дніпро».

Щоправда, називався він у далекому 1927 році зовсім по-іншому – «Молодняк», бо позиціонував себе, передусім, як видання для молоді.

Часопис був заснований у Харкові, який був столицею України до 1934 року. Свою назву й місце розташування журнал змінив у 1944 році, коли редакція переїхала до Києва, і з ініціативи нового головного редактора Андрія Малишка «Молодняк» став «Дніпром».

Журнал "Молодняк", 1934 р.

Про історію й метаморфози одного з найстаріших українських журналів на прес-конференції розповіли відомі письменники й поети, колишні й сучасні його редактори та члени редколегії.

«Тоді в журналі працювали Олесь Гончар, Дмитро Білоус, які стали гордістю нашої літератури... Ми пишаємося тим, що зі сторінок «Дніпра» в літературу ввійшли Ліна Костенко, Василь Симоненко, Григір Тютюнник, Валерій Шевчук, Євген Гуцало, Володимир Дрозд... Мабуть, немає жодного відомого письменника в сучасній Україні, чия творча доля не була би пов'язана з нашим журналом», – зазначив головний редактор журналу «Дніпро» впродовж останніх 28 років, відомий поет Микола Луків.

Особливою гордістю журналу є те, що в ньому були вперше надруковані твори Олександра Довженка, зокрема, й «Зачарована Десна», які увійшли до золотого фонду української літератури.

На його сторінках також з’явились твори Павла Тичини, Максима Рильського, Івана Драча, Бориса Олійника, Василя Стуса, Миколи Вінграновського

Утвердилися у виданні як критики Євген Сверстюк, Іван Світличний, Іван Дзюба та багато інших.

«Ми друкували цих критиків, коли їх вже ніде не друкували, а після заборони їхніх публікацій, друкували під псевдонімами. Першим вигнали мого заступника Бориса Олійника, а потім вже й мене – за всілякі «ізми», основним з яких був «український буржуазний націоналізм», – поділився спогадами Юрій Мушкетик – головний редактор «Дніпра» в 1956—1972 рр.

Він визнав: радянські часи були дуже непрості, а періодами й небезпечні, адже за інакомислення могли ув’язнити та навіть позбавити життя. Та все ж видання вистояло, незважаючи ні на що.

Журнал "Дніпро", 1965 р.

За роки незалежності видання дуже змінилось і модернізувалось. Сучасний «Дніпро» видається в новому форматі на хорошому папері, і в ньому, окрім текстів, публікуються також репродукції полотен вітчизняних та зарубіжних художників.

І хоча ситуація з літературною періодикою в Україні досить складна, часопис має непоганий тираж – понад 10 тис. примірників. Для порівняння, це стільки, скільки всі літературно-художні журнали в Україні, разом узяті.

Журнал "Дніпро" 2012 р.

Розуміючи потреби сучасної молоді, з 2011 року «Дніпро» можна знайти і в електронному вигляді в Інтернеті. У рамках журналу діє он-лайн портал для поетів – «Клуб поезії», в якому зареєструвались близько 14 тис. поетів, а на «електронних шпальтах» можна прочитати понад 300 тис. поезій.

«Ми прагнемо створити європейське молодіжне видання, розраховуємо на широке коло читачів, а тому багато експериментуємо... Журнал завжди збирав навколо себе найкращих і найавторитетніших працівників і, тому, попри всі перипетії суспільно-політичного життя, він залишався вірним своїй місії і покликанню – постійно відшукувати молоду талановиту зміну, підтримувати її і спрямовувати у перспективне творче русло», – наголосив Микола Луків.

Майя Заховайко, «Рідна країна»

15 жовтня

Інші дати
Народився Дмитро Луценко
(1921, с.Березова Рудка, Полтавська область – 1989) – український поет. Автор текстів низки відомих пісень ("Києве мій", "Фронтовики", "Сивина", "Не шуми калинонько", "Мамина вишня", Осіннє золото").
Грає море зелене, Тихий день догора. Дорогими для мене Стали схили Дніпра, Де колишуться віти Закоханих мрій... Як тебе не любити, Києве мій! (Дмитро Луценко)
Розгорнути