А чому не провести рослинні паралелі на основних кандидатів у Президенти?. Ось вони:
Порошенко – це сакура. Коли цвіте – виглядає шикарно й феноменально. Але сакура – це пустоцвіт. Плодів не дає жодних. А коли цвіт опадає – перетворюється у звичайне дерево.
Тимошенко – це тис. Дерево міцне, але дуже отруйне. Якщо ножицями, якими обрізають тис, торкнутися інших рослин – весь сад гине. Тому якщо й розводити, то чим подалі.
Тігіпко – це омела. З неї варять клей. Типовий паразит. Росте за рахунок чужого організму. Староукраїнська назва – Баб’ячий Прокльон. У середньовіччі алхіміки збирали омелу, яка виросла на черепах повішаних.
Ляшко – це барвінок. В’ється-в’ється, але не обвиває. Є неодмінним атрибутом на весіллях, де всі п’яні й веселі.
Гриценко – це кедр. Товста, зморщена кора. Чим суворіший, тим кращий. За повір’ям, запах кедра допомагає позбутися відчуття тривоги. Щоб розкусити його і розсмакувати, треба вміти розколоти. Не всім це під силу.
Богомолець – це первоцвіт. З’являється, щойно зійде сніг. Тому–то його зривати боязко, бо одразу помре.
Тягнибок – це ріпак. Цвіте ядучим жовтим кольором. На тлі синього неба виглядає капець як патріотично. Але ріпак несамовито виснажує грунт. Після нього мало що росте. Іде на корм худобі.
Ярош – це кактус. Дивне, колюче створіння. Повертати його не можна. Радять ставити біля радіації. Помирає і зацвітає, коли йому захочеться.
Добкін – це трухлявий пень. Окрім личинок усіляких гнид, там нічого не живе.
Ostap Drozdov