Козацьке товариство Печерської сотні реєстровців числа 16, місяця квітня, року Божого 2011, розташує походний войсковий табір з наметів, відтворених за давніми взірцями, обіч витоку річки Либідь, на території «Мамаєвої Слободи» для підготовки до «уходницького» походу на річку Удай.
Реєстрові козаки отамана Олександра Харченка, готуючись почати через два тижні свій шлях до річки Удай, в місця давніх козацьких уходів, будуть конопатити та смолити човни-довбанки, виготовлені із суцільного стовбура верби.
Всі охочі зможуть побачити, як заготовлюються козацькі похідні харчі: просмажується в олії пшоно для кулешу та сушитимуться сухарі. Козаки перевірятимуть зброю (самопали, рушниці, шаблі, луки) та інше спорядження так, як це, готуючись до уходницького походу, робили наші прадіди 400 – 450 років тому.
Козацьке населення України в далекому XVI ст. на прикордонних з татарами землях вело напівкочовий спосіб життя. Козаки перебували взимку в домашніх стінах під захистом Київського, Черкаського та Канівського замків. А з ранньої весни по глибоку осінь промишляли у віддалених місцевостях, що одержали назви «уходів». Значна кількість таких уходів знаходилась по обох берегах Дніпра, а також на річках: Сулі, Оржиці, Удаю, Мнозі, Пслу, Ворсклі, Орелі.
Козаки-уходники, щомиті остерігаючись нападу татар, займалися виловом риби та бобрів, полюванням на іншу звірину, ловами диких коней-тарпанів, збиранням меду диких бджіл. Дуже часто козаки-уходники влаштовували засідки й лови на татарські кочовища «бутинки». Козаки інколи просто лупцювали татарських чабанів та забирали у них отари овець та худобу. Проте, частіше козаки мали справу з добре озброєними загонами хижих кочівників. Козаки робили засідки на татарські чамбули, що займались «людоловством» на прикордонних українських землях та захоплювали «язиків», аби потім обміняти їх на полонених християн.
Уходництво вимагало від Наддніпрянських козаків великої кількості відваги, неабиякого знання татарських звичок та місцевості. Для більш успішного промислу козаки-уходники з`єднувались в озброєні ватаги та обирали отамана. Наші прадіди для своєї оборони в диких місцях – на уходах – ставили «городки», або ж «січі». Таким чином, давні уходницькі ватаги козаків в XV-XVI ст..., являючи собою заразом і промислову кампанію і військову силу, були предтечею всім відомого «Орлиного гнізда» — Запорозької Січі.
У середині 1550-х рр. старости черкаські брали з уходників наперед «поклін»: визначену кількість бочок (кадей) солянок, крупи, солоду або їх еквівалент медом чи грошима. Коли уходники верталися додому, староста брав як свою «вить» половину «з рыб, з сала, з мяса, с кожи со всего». Лише з уходів на Ворсклі черкаський староста одержував 11 кадей меду. Військовий «заробіток» теж оподатковувався місцевою адміністрацією: «коды ся придаст черкасцем бутынок або языки з людей неприятельских, тоды старосте с бутынку того одно што лепшое: кони, або зброя або язык, а иншии языки и бутынки им».
Хто хоче скуштувати з димком вареного козацького пісного кулешу, гайда до нас!
