15 лютого 2014 року у Києві пройде вечір па’мяті Миколи Будника, легендарного бандуриста, засновника та першого панотця Київського кобзарського цеху.
У концерті братимуть участь його учні та друзі: усі ті, хто мав щастя знати панотця, хто продовжує його справу – робить відроджені ним народні музичні інструменти, зберігає і передає кобзарську традицію. На концерті можна буде почути спогади про Миколу Петровича і послухати думи, псальми, канти – торкнутися стародавньої кобзарської традиції, відродження якої було справою життя панотця. У заході візьмуть участь панотець Київського кобзарського цеху Микола Товкайло, панотець Львівського кобзарсько-лірницького цеху Михайло Хай, лірник Ярема, Тарас Силенко, Тарас Компаніченко, Едуард Драч та інші.
Початок заходу о 17:00. Вхід вільний.
Про Миколу Будника
Легендарний панотець Київського кобзарського цеху Микола Будник увійшов в історію української культури як носій глибинного розуміння автентичності кобзарства. Перейнявши традицію з рук зачинателя сучасного реконструктивного кобзарського руху Г. К. Ткаченка, він власним прикладом, силою свого невичерпного таланту вивів цей рух із андеграунду й підпілля на обшири всенародного визнання. Він сам вважав себе продовжувачем вікової усної кобзарської традиції, а тому не міг змиритися з тим, що автентична традиція була жорстоко винищена у Харкові наприкінці горезвісних 30-х. Але попри «канонічний», за його ж висловом, репертуар, Будник безперервно творив зовсім «неканонічні» речі, як на традиційній, так і на імпровізаційній інтонаційній основі.
Органічна здатність М. Будника зімпровізувати і думу, так би мовити, виходячи із ситуації – це не просто непересічний талант бандуриста, а й фольклорна риса кобзаря-автентика, якій, однак, завжди передувала копітка праця народного філософа, дослідника-реконструктора. Психологізм і семантична конкретика Будникових образів майже завжди настільки зримі і вражаючі, що за їх художньою філософічністю, рельєфністю неодмінно розумієш живу сутність. Її бачиш, чуєш і відчуваєш так безпосередньо, ніби живеш і переживаєш разом з ним усі колізії оповідуваного і сповідуваного.
Його виконання – то не музичний образ, одягнутий в прокрустове ложе музично-ритмічної форми, а радше спосіб розмови з слухачем, суцільний і органічний речитатив-сповідь, який триває доти, аж поки з обох боків не виникає відчуття цілковитого порозуміння та вдоволеності від мовленого і оспівуваного. Інструментальні перегри і «мережанки» М. Будника – це своєрідні філософські «післямови», які ніби довершують недомовлене словом. То з неперевершеною віртуозністю, то з виваженою лапідарно-економною точністю вони наголошують кожен мотив, кожен звук.
Окремо треба було б говорити про характер і тембр Будникової мелорецитації й про щирість тихого, немовби «не від світу цього» його голосу. А візуальний образ Будника, за влучним спостереженням учня і побратима О. Смика (в миру – О.Саніна), фіксувався нечітко й не експонувався фото- та відеотехнікою, як і жоден найдосконаліший аудіозапис не спроможний зафіксувати й передати усієї магії і характерності мовленого Будинкового мистецького слова. Його зримий образ, м'яка й невимушена манера руху і поведінки – це образ людини-Характерника, від якої повсякчас віяло непереборним прагненням дії, світлою енергетикою Добра. А зроблені його невтомними руками гусла, бандури, кобзи і ліри несуть і нестимуть далі цей дух нащадкам.
Кожен із згаданих стильових пластів Будникового репертуару заслуговує окремого детального розгляду. Мета ж цього видання допомогти слухачеві почути Будника як цілісне і непересічне явище нашої традиційної культури, як феномен, що навіть у годину трагічного герцю із силами зла, випромінює тепло і світло воістину християнських чеснот, м'якість і щиру безпосередність його серця.
Михайло Хай, етномузиколог, завідувач та провідний науковий співробітник відділу етномузикології ІМФЕ ім. М. Рильського НАН України, професор кафедри музичної фольклористики НМАУ ім. П. Чайковського, панотець Львівського кобзарсько-лірницького цеху
