chrome firefox opera safari iexplorer

Літературно-меморіальний музей Уласа Самчука

  • с. Тилявка, Шумський район,
    Тернопільська обл.
  • (03558) 5-75-22, 5-75-32
  • щоденно
    вихідні — середа, субота
Про музей:

Літературно-меморіальний музей Уласа Самчука створений у с. Тилявка, в хаті, де пройшли дитячі роки письменника.

Музей включає в себе 5 відділів: 4 — експозиційних та 1-науковий. Заснований музей 27 вересня 1993 року за ініціативи місцевого етнодослідника, вчителя історії Панасюка П.Д. Очільницею його створення стала дружина Уласа Самчука Є. Пастернак. У 1994 році пані Пастернак передала із м. Торонто багатющі фонди матеріалів, творів та особисті речі Уласа Самчука. Тож нині в Тилявському літературно-меморіальному музеї Уласа Самчука можна побачити стіл, за яким творив видатний майстер слова, письмове приладдя, фотоапарат, магнітофон, друкарську машинку, окуляри, телефон, предмети одягу тощо.

Ула́с Олексійович Самчу́к (20.02.1905 – 9.07.1987) — український письменник, журналіст і публіцист, редактор, член уряду УНР на вигнанні, член ОУП «Слово».

У літературній творчості Самчук був літописцем змагань українського народу протягом сучасного йому півстоліття. У найвидатнішому творі Самчука — трилогії «Волинь» (І—III, 1932—1937) виведений збірний образ української молодої людини кінця 1920-их — початку 1930-их pp., що прагне знайти місце України у світі й шляхи її національно-культурного і державного становлення. Робота над першою і другою частинами тривала з 1929 по 1935 роки, над третьою — з 1935 по 1937 роки. Саме роман «Волинь» приніс 32-річному письменнику світову славу. Як стверджують дослідники творчості Уласа Самчука у 30-х роках вживалися певні заходи щодо кандидування Уласа Самчука на здобуття Нобелівської премії за роман «Волинь». Але, на жаль, через відсутність перекладів, відповідної реклами, це так і не було зроблено.

Варто побачити: рукописи, листи, грамоти, меморіальні речі, особиста бібліотека письменника (більше тисячі примірників).

 

15 жовтня

Інші дати
Народився Дмитро Луценко
(1921, с.Березова Рудка, Полтавська область – 1989) – український поет. Автор текстів низки відомих пісень ("Києве мій", "Фронтовики", "Сивина", "Не шуми калинонько", "Мамина вишня", Осіннє золото").
Грає море зелене, Тихий день догора. Дорогими для мене Стали схили Дніпра, Де колишуться віти Закоханих мрій... Як тебе не любити, Києве мій! (Дмитро Луценко)
Розгорнути