11 березня 1986 року в Опішному засновано Музей гончарства – етномистецький науково-дослідний і культурно-освітній заклад, національної гончарської скарбниці України. 

У структурі музею функціонують: Гончарська книгозбірня України, яка має найбільшу в Україні збірку літератури з проблем українського та світового гончарства; Національний архів українського гончарства; видавництво «Українське Народознавство», яке готує до видання літературу з проблем гончарства та українського народознавства, зокрема національний культурологічний щорічник «Українське гончарство», національні наукові щорічники «Українська керамологія», «Бібліографія українського гончарства», національний науковий часопис «Український керамологічний журнал»; Аудіовізуальна студія українського гончарства; меморіальні музеї-садиби гончарської родини Пошивайлів, гончарки Олександри Селюченко та філософа й колекціонера опішнянської кераміки Леоніда Сморжа, в яких у недоторканому вигляді збереглися інтер’єри жител, предмети побуту, гончарні твори та декоративні мальовки, вишивки, народні картини, безліч фотографій та багата епістолярна спадщина (листи, щоденники тощо). 

Найголовніше багатство музею – фондова колекція гончарних виробів, на сьогодні найбільша в Україні, яка щороку поповнюється.

Музей ініціював проведення в Опішному Всеукраїнських симпозіумів монументальної кераміки «Поезія гончарства на майданах і в парках України», Національних симпозіумів гончарства, у результаті яких з’явилася унікальна Національна галерея монументальної кераміки розміщена просто неба; Всеукраїнських гончарських фестивалів, Національних конкурсів художньої кераміки, свята утвердження гончарних традицій – «День гончаря».