chrome firefox opera safari iexplorer

7 нових чудес світу

20 вересня 2010 о 18:10

7 липня 2007 року на стадіоні «Да Луш» у Ліссабоні було оголошено список семи чудес сучасного світу. Дату оголошення вибрано не випадково, бо сімка з давніх часів вважалася щасливою цифрою, а поєднання 07.07.07 взагалі вважається магічним.

Кандидатами до нового списку виступали славетні об'єкти з усього світу, створені до 2000 року. Ідею виявлення найбільш чудесних об'єктів висунула і реалізувала приватна організація зі штаб-квартирою у Швейцарії. Її назва — New 7 Wonders Foundation (N7W), тобто «Фонд семи нових чудес світу». Цей фонд 50 відсотків своїх прибутків призначає на реставрацію пам'яток давнини. Зокрема, одним із реалізованих проектів є відновлення висіченого в скелі зображення Будди в Афганістані, яке було підірване в останній рік перебування при владі талібів. Фонд був заснований 2001 року швейцарським мандрівником, музейним куратором та кінопродюсером Бернардом Вебером. Одним з ініціаторів цієї акції є професор Федеріко Майор, колишній генеральний директор ЮНЕСКО, а тепер — невтомний борець за збереження й охорону світової культурної спадщини.

Організатори акції ще 2001 року всім зацікавленим запропоновали список майже з 200 об'єктів. Упродовж шести років на інтернет-сторінці www.new7wonders.com проголосували понад 45 мільйонів осіб з усього світу. 5 травня на підставі цього голосування з 200 претендентів було відібрано 21 фіналіста, які набрали найбільшу кількість голосів. Оскільки фінальна частина голосування виявилася значно коротшою, то організатори заохочували публіку гаслом: «Твій голос важливий! Допоможи творити історію!».

З конкурсу виключили єгипетські піраміди, яким було надано статус почесного кандидата після того, як єгипетська влада висловила протест у зв'язку з тим, що історична і неповторна цінність пірамід піддана голосуванню.

Заклик організаторів акції був почутий. Загалом на згаданій інтернет-сторінці фонду та шляхом надсилання SMS проголосували майже 100 мільйонів мешканців нашої планети. Організатори акції не повідомили, скільки голосів було віддано за кожний з цих об'єктів, оскільки вважають, що всі сім чудес сучасного світу повинні бути рівними.

Отже, до семи нових чудес світу увійшли:

Римський Колізей (Італія)

Колізей – найбільший амфітеатр у Стародавньому Римі, символ могутності імператорського Риму. Збудований у 75-80 рр. до н.е. для боїв гладіаторів, циркових видовищ тощо. Назва “колізей” походить від двох слів collies та eum, які тлумачаться як “його пагорб”, або “пагорб сатани”.

На честь урочистого відкриття Колізею свято в Римі тривало 100 днів поспіль. Публіка отримувала подарунки у вигляді золотих монет та солодощів. Арена Колізею мала овальну еліптичну форму, осі якої становлять близько 1156 і 188 м. Висота зовнішніх стін складала 48 м. В Колізеї за виставами мали змогу спостерігати одночасно понад 50 тис. глядачів.

Ряди глядачів в римському амфітеатрі, на відміну від Греції, розподілялися за соціальною ознакою. Для захисту публіки від дощу і палючого сонця над ареною натягували тент з полотна, що закріплювався до високих мачт. Арена мала дерев’яну підлогу, котра зазвичай засипалася піском. Підлога могла опускатися і підніматись. Інколи вона наповнювалася водою за допомогою каналу від акведука, і тоді в Колізеї відбувались морські битви зі справжніми кораблями.

В теперішній час ця пам’ятка давньоримської архітектури вражає своєю величчю і станом збереження, хоча за часи свого існування вона неодноразово зазнавала різних пошкоджень. Ця гігантська споруда потерпала від впливу землетрусів, пожеж та повеней. У Колізей декілька разів потрапляла блискавка.

Статуя Христа Спасителя в Ріо-де-Жанейро (Бразилія)

Велична статуя Христа, який руками немов обіймає усе місто, була зведена на горі Корвокадо у 1931 році. Відтоді статуя двічі піддавалась реставрації: у 1980 році незадовго перед першим візитом Папи Римського до Ріо, і в 1990 році, коли на горі була встановлена система підсвітки.

Христос стоїть, широко розкинувши руки, і начебто обіймає все місто, благословляючи та охороняючи його. Гора Корковадо – частина національного парка Тижукі, який займає більше 3000 гектарів.

Статуя була виготовлена у Парижі. Автори скульптури – дизайнер бразилець Геїтор да Сільва та французький скульптор Пол Ландовськи. Побудова цієї статуї тривала 5 років, а офіційне відкриття відбулося 12 жовтня 1931 року. Вже через кілька років вона стала справжньою візитівкою Ріо-де-Жанейро.

Сьогодні відвідування статуї Христа входить майже у всі туристичні маршрути. Щорічно її відвідують близько 600 тисяч туристів. До головної пам’ятки Ріо-де-Жанейро можна дійти не лише, подолавши 222 сходинки, але й піднявшись на ліфті або ескалаторі. Спорудження трьох ліфтів тривало три роки і обійшлося міській адміністрації в майже 2 млн. доларів США.

Велика Китайська стіна (КНР)

Велика китайська стіна́ (кит. — «довгий замок у десять тисяч лі») — кріпосна стіна на півночі Китаю, грандіозний пам'ятник архітектури китайської цивілізації. Перші ділянки споруджені в 4-3 ст. до н.е.

Проходить стіна з сходу на захід від р. Шаньхайгуань, на побережжі Ляодунської затоки, до пункту Цзяюйгуань (провінція Ганьсу). Загальна довжина всіх її ліній 6 352 км (3 948 миль), висота 6,6 м (на окремих ділянках до 10 м), ширина нижньої частини близько 6,5 м, верхньої близько 5,5 м. На всьому протязі Великої китайської стіни споруджені каземати для охорони і сторожові башти, а у головних гірських проходів — фортеці.

Великий китайський мур зберігся до наших днів, переважно, у вигляді кам'яної захисної стіни династії Мін (17 століття). Будівництво муру в основному було закінчено до 213 року до н.е. Крім 300 тисяч солдат у будівництві стіни приймали участь сотні тисяч мобілізованих селян. «Самим довгим цвинтарем світу» називають Великий китайський мур, де захоронено біля 400 000 чоловік.

Священне місто інків Мачу-Пікчу (Перу)

Мачу-Пікчу (інк. – „стара гора”), легендарне місто інків, розташоване у Перу, на висоті від 1500 до 6270 метрів над рівнем моря. Його загальна площа — 32 592 гектара. Вершина Мачу-Пікчу перебуває «під захистом» більш високої Уайна-Пікчу (інк. – „молода гора”), на схилах якої також збереглися руїни древніх будівель. Звідси відкривається приголомшливий вид на глибокий стрімкий каньйон ріки Урубамба.

Інки побудували своє місто-фортецю у дійсно неприступному місці — у самому серці Кордильєр, на вершині гори, оточеної високими піками й непрохідними лісами. Могутня імперія інків — нерозгадана таємниця Перу. Вони вважали себе синами Сонця, споруджували свої храми на висоті 3500 метрів. У своїй мудрості їх порівнюють лише з тибетськими ченцями.

Мачу-Пікчу цілком могло існувати незалежно від зовнішнього світу. Археологи досі вражені чіткістю планування міста і красою його кам'яних конструкцій. Свої споруди мешканці цього міста будували з необроблених кам'яних монолітів, а пізніше з обтесаних великих кам'яних блоків вагою 200 і більше тонн! І ті, й інші підганялися один до одного з такою точністю, що між ними і до цього дня не може пройти лезо бритви!

Мачу-Пікчу нараховує більше 200 приміщень і окремих будівель, храмів, житлових споруд, оборонних стін з кам'яних блоків, що показує, якого разючого мистецтва досягли інки у будівельній справі. Давні архітектори подбали навіть про дренажну й зрошувальну систему, що складається з безлічі вузьких каналів, які впадали в широкий центральний.

Мотиви, що спонукали жителів поспішно покинути Мачу-Пікчу, дотепер невідомі. Теорій на цей рахунок безліч: можливо, у місті виникла епідемія невиліковної хвороби, або спалахнула локальна громадянська війна, або місто атакували ворожі племена, або ж з якої-небудь причини різко скоротилася кількість доступної питної води. Найбільш імовірно, що населення покинуло святилище, щоб зберегти його існування в секреті від завойовників і, тим самим, уберегти від неминучого руйнування.

Піраміда майя Чічен-Ітца на півострові Юкатан (Мексика)

Головною пам'яткою Чічен-Ица є піраміда майя Кукулькан. Її ще називають «Ель-Кастильо», що в перекладі з іспанської означає «замок».

Піраміда була побудована близько 800 року нашої ери. Вона є найбільш відомим храмом племені майя, який служив політичним та економічним центром цивілізації. «Кукулькан» мовою майя означає «пернатий змій».
Висота піраміди 25 метрів, на її верхньому майданчику розташований храм. В основі піраміди — квадрат зі стороною 55,5 м. На сторонах піраміди — 9 терас, по одній на кожну область царства мертвих. Так майя уявляли собі потойбічний світ — те місце, куди вони відправлялися після смерті.

До вершини піраміди ведуть чотири широких крутих сходів-драбин, поділених на 18 прольотів, кожний з яких відповідав місяцю року, адже в календарі майя було 18 місяців.

Кожні сходи складаються з 91 щаблинки. Якщо число щаблинок сходів помножити на кількість сходів (4) і розглядати платформу на вершині піраміди, на якій стоїть храм, як ще одну сходинку, то одержуємо 91 x 4 + 1 = 365 — кількість днів у році . Ці цифри — зовсім не випадковий збіг. Учені зробили висновок, що майя поклали в основу побудови піраміди календарний принцип. Та й сама піраміда, можливо, мала якесь астрономічне значення.

Піраміда орієнтована суворо на чотири сторони світу. Сходи, що розташовані на північному боці піраміди, унизу по краях кінчаються зміїними головами, які є символом бога Кукулькана.

Палац-мавзолей Тадж-Махал (Індія)

Мавзолей збудовано султаном Шах-Джаханом з династії Великих Моголів над гробницею своєї коханої дружини Мумтаз Махал (до заміжжя — Арджуманд Бану). Створенню мавзолею передувала безсмертна історія кохання султана та його дружини. Шах-Джахан ще в п’ятнадцятирічному віці зустрів і покохав Арджуманд Бану, дочку головного міністра. Але батько Шах-Джахана, з політичних міркувань, призначив у дружини своєму спадкоємцеві іншу. Однак, за законами ісламу, чоловікові дозволялось мати декілька дружин, і в 1612 році Арджуманд Бану у 19-літньому віці вийшла заміж за принца Кхуррама, який згодом став падишахом Шах-Джаханом.

В 1629 році Шах-Джахан вирушив з військом із Агри на південь, щоб призупинити повстання намісника бунтівного Декана. Під час походу Мумтаз Махал, яка постійно супроводжувала чоловіка, помирає під час народження чотирнадцятої дитини. Повернувшись в Агру, Шах-Джахан присягнувся збудувати для своєї покійної дружини усипальницю, якої ще не бачив світ.

Для спорудження п’ятикупольної будівлі мавзолею, яке тривало близько 20 років (приблизно з 1630 до 1652 рр.) були запрошені найкращі архітектори з Індії та інших країн Сходу. Загалом, до будівництва Тадж-Махалу було залучено близько 20 тисяч робітників з різних країн. Безпосередню участь в проектуванні усипальниці приймав і сам Шах-Джахан. Після смерті, Шах-Джахана було поховано в ній, в одному склепі з Мумтаз Махал.

Покинуте античне місто Петра (Йорданія)

Петра була столицею давньої імперії Набатеїв і розташовувалася на перехресті караванних шляхів Аравійської пустелі. Місто видовбували у скелях з ІХ ст. до н. е. і до 40 р. н. е.

Більше 2-х тисяч років тому Петра була лише місцем тимчасового пристанища кочових арабів — набатейців, вихідців з півночі Аравійського півострова. З декількох печер у скелях, що легко обороняються, місто Петра поступово було перетворене набатейцями на неприступне місто-фортецю.

Набатейці були відважними вояками і дивовижними інженерами водночас. Вони зуміли на той час збудувати унікальне місто з підземними тунелями та водогоном.

Петра і дотепер становить частину володінь бедуїнів. Вони зустрічають відвідувачів зі своїми конями та верблюдами, щоб влаштувати екскурсію у дійсно незабутнє червоно-рожеве місто.
Щоб туди потрапити, необхідно пішки або верхи пробратися крізь страшнувату ущелину Сік — величезну тріщину в піщанику, довжина якого трохи більша 2 км. Це петляючий вузький прохід між нависаючими скелями, що майже замикаються на висоті більше 90 метрів.

Наприкінці ущелини з півмороку у всій своїй пишноті постає найбільш вражаючий палац — Ель-Хазне (Скарбниця). Ця велична пам'ятка стародавності вирубана у цільній скелі і має висоту близько 42 м та ширину 30 м.

* Інформація з сайту http://7chudes.in.ua 

17 жовтня

Інші дати
Народився Володимир Жаботинський
(1880, м. Одеса – 1940) – єврейський письменник і публіцист, ідеолог та один з лідерів сіоністського руху.
Розгорнути
Народився Яків Головацький
(1814, с. Чепелі, Львівська область – 1888), український лінгвіст, етнограф, фольклорист, поет, священик і педагог. Співзасновник об»єднання «Руська трійця», співавтор збірника «Русалка Дністровая». Найважливіша праця «Народні пісні Галицької і Угорської Русі. кн. 1-4.»
Солоденька рідна мово, Як би-м тя рад вчути! Із глубини серця свого Рад би-м піснь добути. Проспіваю співаночки, Де-но які знаю, Як би-м учув голосочок Із рідного краю. (Яків Головацький)
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі