chrome firefox opera safari iexplorer

Набальзамоване тіло Пирогова зберігається майже 130 років

25 листопада 2010 о 00:20

25 листопада виповнюється двісті років з дня народження видатного вченого, хірурга, анатома, творця воєнно-польової хірургії, засновника Товариства Червоного Хреста, педагога Миколи Пирогова.

Проте, навіть ювілей не позбавив Національний музей-садибу Пирогова, що на Вінниччині, турбот про фінансування. Про свято та будні музею в ексклюзивному інтерв’ю «20 хвилин» розповів його генеральний директор Петро Гунько.

— Які заходи заплановані з нагоди 200-річчя з дня народження Миколи Пирогова?

— Цікаво, що першим документом, який з’явився з приводу святкування 200-річчя з дня народження Миколи Пирогова був Указ Президента Росії Дмитра Мєдвєдєва. Його видали ще на початку року.

М.І. Пирогов. Портрет 1881 року

Наші Укази «спізнилися». І вже після того, як Москва провела «Пироговські читання», розпочалася інтенсивна підготовка до проведення ІV Міжнародного конгресу «Пироговські читання» у Вінниці на базі Вінницького Національного медичного університету ім.Пирогова.

До нас з’їхалися науковці з-понад 20 країн світу. Широко була представлена Європа, Росія, країни Прибалтики. І лише 11 вересня Верховна Рада України ухвалила рішення, в якому зобов’язала Кабмін розробити план заходів. Мені було соромно це читати. У свою чергу, не чекаючи цієї постанови, ми провели попередню підготовку до святкування — намітили декілька заходів.

Зокрема, покладання квітів до пам’ятників Миколі Пирогову у Вінниці. І плануємо у церкві біля склепу 25 листопада провести богослужіння. Водночас мене запросили у Санкт-Петербург до медичної академії імені Кірова, де є оригінальний музей Пирогова на кафедрі хірургії. Там пройдуть святкування 25-27 листопада.

— Чому саме до Санкт-Петербургу?

— Ми до 1956 року були філіалом Центрального військового медичного музею у Санкт-Петербурзі. У подальшому Рада Міністрів України надала статус музею-садиби Миколи Пирогова та підпорядкували Міністерству охорони здоров’я.

Тераса будинку М.І. Пирогова

Тоді музей став національним надбанням – унікальним і колоритним. Це не випадково, адже тут впродовж останніх двадцяти років (1861—1881) працював Микола Пирогов.

До складу музею входить будинок, де жив лікар і де розміщена експозиція про його життя та діяльність — тут 10 кімнат. Але у нас набагато більше експонатів, їх кількість вимірюється мільйонами і не вистачає облаштованих приміщень, щоб усе виставити.

На території знаходиться музей-аптека з інтер'єрами приймальні та операційної з восковими фігурами. Меморіальний парк, де збереглися дерева, посаджені Пироговим.

І, врешті, церква-некрополь, де покоїться набальзамоване тіло видатного вченого. Все це розміщується на території понад 20 гектарів та потребує догляду.

— Скільки років зберігається набальзамоване тіло вченого?

В операційній М.І. Пирогова

— У наступному році виповнюється 130 років великому науковому експерименту по зберіганню набальзамованого тіла Пирогова. Ребальзамацію провели лише у 1944 році. До того часу тіло знаходилось у некрополі 66 років. Бальзамуванням займається лабораторія Леніна, яка кожні п’ять років проводить ребальзамацію.

До речі, українські вчені у розробці методик бальзамування брали найактивнішу участь. Зокрема, наш земляк, подолянин, великий вчений-біохімік Борис Збарський, який народився у Кам’янець-Подільському — автор «бальзамічної рідини», якою оброблене тіло Леніна.

Досвід бальзамування Пирогова був запроваджений і у Мавзолеї Леніна. Це справжній науковий експеримент.

— Чи є перспективний план розвитку музею-садиби?

— Звичайно є, проте бюджету немає. Навіть така маленька деталь. В Україні випущена 2-гривнева монета, а у Росії 5-рубльова з нагоди 200-річчя з дня народження Пирогова. Ми б хотіли для музею їх придбати, проте фінансування немає і доведеться купити лише 10 штук і до того ж за спонсорські кошти.

— Яка головна ваша проблема на сьогодні?

— Ребальзамація тіла, яку слід провести вже наступного року і на яку знову в державі немає коштів. В Міністерстві охорони здоров’я сказали, що необхідних 200 тисяч вони не знайдуть. Вказали на урізаний бюджет 2011 року.

Церква-усипальниця М.І. Пирогова

Я звернувся до народного депутата Валерія Бевза, щоб він допоміг пролобіювати це питання у Кабміні. Я дуже сподіваюся на патріотизм нашого уряду, інакше доведеться йти з простягнутою рукою. Минулого разу спонсора знайшли аж у Тюменській області. До речі, за національністю татарина.

А наші українські меценати не відгукнулися — вважають, що це для них великі гроші. У крайньому випадку доведеться звернутися до вінницької небайдужої інтелігенції – вчителів, лікарів і зібрати «по нитці» цих 200 тисяч.

— Звідки така сума?

— Це кошторис лабораторії Леніна. Вони прислали калькуляцію з розрахунками, де все розписано, що і скільки коштує.

— А яке річне фінансування з бюджету для музею?

— Це мізер. У нас фактично фінансується лише заробітна плата. Річ у тім, що нам дозволили «заробляти» кошти на проведенні платних екскурсій. Вартість екскурсії по трьох «точках» 30 гривень. І можемо на рік гіпотетично заробити до півмільйона гривень.

Робочий кабінет М.І. Пирогова

Але із цих коштів майже 400 тисяч маємо віддати за охорону та комунальні послуги — так поставлене державою питання. Замість того, щоб розвиватися — можливо і благоустрій території зробити, і розширити експозицію — вимушені платити за «комуналку».

Проблема у тому, що Мінздрав нас фінансує за остаточним принципом, як науково-культурний заклад по статті «культура», яка майже не фінансується. Такий музей, як у нас – єдиний у світі, ми одне із семи чудес області.

Думаю, з боку держави не використовувати наш потенціал як туристичного об’єкту – це марнотратство. Адже слід лише вкласти кошти у розвиток. На нашому музеї держава може заробити не лише авторитет, а й прибуток. Упевнений, якщо б у Європі був подібний музей, він би розвивався і приваблював туристів з усіх країн світу. А для цього державницький підхід мав би бути, хоча б на рівні міністра культури.

Фото з сайту http://www.pirogov.com.ua 

26 липня

Інші дати
Народився Володимир Винниченко
(1880, м.Кіровоград  - 1951) — український письменник, драматург, художник, політичний і державний діяч. Співавтор Універсалів Української Народної Республіки, голова першого українського уряду (Генерального секретаріату). Автор тритомної  мемуарно-публіцистичної праці «Відродження нації», першого українського фантастичного роману «Сонячна машина».
«Чудний наш народ - і сильний, і сумний... Мав героїв - і ніхто їх не знав... Усе життя любив волю - і все життя жив рабом... Утворив багатство пісні - і сам її не знає...» (Володимир Винниченко)
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі