chrome firefox opera safari iexplorer

Одещина представила своїх фаворитів в акції «7 чудес: замки, фортеці, палаци»

30 травня 2011 о 15:12

Справжнє літо запанувало в Україні вже в середині травня, і на наших південних курортах бурхливо розпочався сезон. Серед туристичних українських «мекк», яка активно приймає відвідувачів, звісно, й Одещина. Та не лише море й ігристі вина може запропонувати своїм гостям цей сонячний край. Славиться він і своїми палацами та фортецями. 11 з них беруть участь у всеукраїнській акції «7 чудес України: замки, фортеці, палаци».

Воронцовський палац, палац графа Потоцького (нині Одеський художній музей) та Акерманську фортецю в Білгород-Дністровському могли побачити й оцінити учасники прес-туру разом із заступником Голови Верховної Ради України, ініціатором цього проекту Миколою Томенком.

Палац на місці турецької фортеці

Українська «перлина біля моря» зустріла столичних журналістів спекою і п’янким цвітінням акацій. Тож прогулянка Приморським бульваром стала справжнім задоволенням після ранкового подолання одеської траси.

Саме в кінці цього знаменитого бульвару з видом на Чорне море причаївся палац Воронцова, збудований знаменитим італійським архітектором Францом Боффо у 1826—1834 рр. Місце для резиденції губернатора Новоросійського краю обирали непросте. Саме тут колись стояла турецька фортеця Єні Дунья (за іншими джерелами — Хаджибей), а ще за століття до того розміщувався давньогрецький поліс Борисфен (середина VI — початок V ст. д. н.е.).

Воронцовський палац

Двоповерховий палац для графа був побудований у стилі класицизму і в ХІХ ст. він славився славилася розкішними інтер’єрами, мармуровими камінами, кришталевими люстрами, англійськими меблями, вишуканою паркетною підлогою.

Всередині палац чітко ділився на три частини: внизу розміщувалися парадні приміщення, на другому поверсі — простіше оформлені сімейні кімнати, а в пивницях – кухня та погреби. В парадних кімнатах (столовій, кабінеті, приймальні, бібліотеці) зберігся ліпний декор на стінах, а ще плафон, розписаний художником Іваном Ковшаровим.

Турецька кімната

В пам'ять про турецькі кампанії губернатора в стіни палацу було вмуровано кахлі з арабською в’яззю, та й всередині палацу була вишукано оформлена «турецька кімната». Фасади споруди прикрашали колонади в тосканському та римсько-іонічному ордері, а на даху була облаштована галерея для прогулянок.

В палаці також знаходилась величезна бібліотека, де серед звичайних книг зберігались і дуже рідкісні. Під час Кримської війни палац був сильно зруйнований. Воронцов, дізнавшись про те, що місто бомбардують, наказав сховати рідкісні книги. Сьогодні майже вся бібліотека з палацу зберігається в місцевому університеті.

У буремні революційні роки у Воронцовському палаці засідала перша Рада робітників та селян Одеси. А з 1936 року тут було створено Палац дітей та юнацтва ім.Яшi Гордiєнка, що міг одночасно вмістити до 2000 юних гуртківців.
Палац-музей із підземним гротом.

Романтичний палац Потоцьких

В десяти хвилинах від Воронцовського палацу розташувалась ще одна прекрасна садиба кінця ХVІІІ — початку ХІХ ст. – палац польського магната Потоцького. Цей двоповерховий маєток був збудований для дочки графа –Ольги, яка вийшла заміж за друга Олександра Пушкіна, графа Наришкіна. Ще до одруження у майбутнього подружжя виникли суперечки щодо майна, і в підсумку Ольга Станіславівна записала цей палац лише на себе.

За традиціями садибної архітектури позаминулого сторіччя палац віддалений від вулиці в глибину ділянки, а з масиву будівлі видніється чудово виконаний шестиколонний портик.

Внутрішні приміщення палацу мало чим змінилися з часу володіння ним сім'єю Потоцьких. Як і в давнину, вони мають анфіладне планування. Парадні зали з вишуканим оздобленням знаходяться на першому поверсі.

Танцювальна зала палацу Потоцьких

Пишнотою і блиском виблискує центральний танцювальний зал з його паркетною підлогою з 9-ти порід дерева і великою кількістю рослинного орнаменту на стелі, який то сплітає складні узори гірлянд, то згортається в круглі вінки.

Підземний грот під палацом

Романтичним і загадковим є підземний грот під палацом, таємниці якого розгадують і в наш час. Цей грот імітував природну печеру з водоспадом. Частина коридорів цього підземного дива відкрита й нині для гостей музею, проте в часи Потоцьких вони були значно довшими й вели аж до парку та морського узбережжя.

Садиба кілька разів змінювала власників, а в 1888 році її викупив за 100 тис. рублів Григорій Маразлі. Новий власник подарував палац місту для облаштування в ньому музею витончених мистецтв, відкриття якого відбулося в 1899 році. Тоді в ньому налічувалось всього 232 експонати і він був одним з перших в країні, до якого могли потрапити всі бажаючі, звісно, купуючи квиток.

Нині в Одеському художньому музеї в 15 залах налічується понад 10 тис. експонатів – твори західноєвропейський, російських та вітчизняних митців.

«Біла» фортеця на сторожі віків

На відміну від одеських палаців, Акерманська фортеця в Білгород-Дністровському переносить нас зовсім в іншу епоху – часи Середньовіччя, адже це укріплення формувалося на Дністровському лимані ще в XIV-XV ст.

 

Акерманська фортеця

Археологи й історики запевняють, що ця могутня фортеця, яка збереглася майже на 80%, збудована на місці Тіри – давньогрецького поселення V-ІV ст. Та й саме місто Білгород-Дністровський налічує понад 2500 років своєї багатющої історії, протягом якої змінювалися різні історичні епохи, правителі, народи і навіть його власні назви.

Найстарішою спорудою Білгородської фортеці є цитадель-фортеця ХІІІ ст., побудована, ймовірно, генуезцями. У чотирьох кутах цієї будівлі були зведені чотири потужні вежі висотою до 20 м і товщиною до 5 м.

Цей двір був дуже щільно забудований: комендантська вежа, штаб, палац, пороховий підвал, приміщення для зберігання міської казни і казарми для охорони коменданта. Кругова оборона цитаделі робила її неприступним замком.

Загалом фортеця має форму неправильного багатокутника, що займає площу більше 9 га. Оборонні стіни по периметру простягнулися на 2,5 км, висота стін і башт коливається від 5м до 15м, а товщина стін – від 1,5 м до 5 м. У кріпосних стінах розташовувалися 34 різних по висоті і призначенням башти. У дванадцяти з них — порожнистих всередині — знаходилися житлові приміщення, обладнані для зберігання запасів зерна та відображення атак ворога. Деякі вежі носять назви: Темниця, Комендантська, Скарбниця, Пушкіна, Овідія.

Якщо обійти фортецю навколо, то стає очевидною її неприступність: з боку моря її захищали води лиману, а із суші – рів глибиною до 20 м і шириною 14 м, вирубаний в скелі. За необхідності рів наповнювався водою, до того ж внутрішня стіна рову піднімалася в зріст людини і була захистом для його охоронців.

З боку міста до фортеці можна було потрапити через Головні (Кілійські) ворота, що включали колись: підйомний міст, двоє стулкових воріт, дві загострені решітки, отвори і щілини для смоли і окропу.

Важливе значення в обороні фортеці відігравали також підземні укриття, секретні ходи, які на сьогоднішній день до кінця не вивчені.

На межі XІV-XV ст. Придністровські землі увійшли до складу Молдавського князівства, проте, не зважаючи на міцність укріплення, Білгородська фортеця після тривалої облоги у 1484 р. була захоплена військам Османської імперії. Турки перейменували місто на Акерман, що означає «білий камінь».

Проте у XVIII ст. в ході трьох російсько-турецьких воєн Білгород-Дністровський і фортеця були звільнені. У 1832 році фортеця втрачає свої функції військово-оборонної споруди, а в 1896 році вона оголошена історико-архітектурним пам'ятником.

У наш час Акерманська фортеця має статус пам'ятки національного значення, приваблюючи безліч туристів і кінематографістів. Тут були зняті фільми «Отелло», «Адмірал Ушаков», «Капітан Немо», «20 років потому», «Зцілення любов'ю», «Приречена стати зіркою» та інші.

Окрім того, на території фортеці проходять пісенні фестивалі, її стіни «штурмують» учасники театралізованих дій, а в дворах сходяться в поєдинках середньовічні лицарі.

Ймовірний фіналіст «7 чудес» потребує статусу національного заповідника

Говорячи про одеські об'єкти, ініціатор акції «7 чудес України: замки, фортеці, палаци» Микола Томенко спрогнозував, що саме Акерманська фортеця, швидше за все, потрапить у фінал цього проекту.

Ініціатор акції Микола Томенко

«За інфраструктурою, закінченістю й історичною складовою Акерманська фортеця є однією з найпотужніших і найсерйозніших в Україні. Тому можна говорити, що і Білгород-Дністровський, і Акерманська фортеця після проведення нашої акції можуть стати центрами історико-культурного відпочинку», — зазначив віце-спікер.

Він також наголосив на необхідності надати цій фортеці статус національного заповідника, зважаючи на її історичну цінність та унікальність цього об’єкту в наукових дослідженнях і культурно-туристичному використанні.

Довідка

Всеукраїнська акція «7 чудес України: замки, фортеці, палаци» стартувала у 2010 році і є третім етапом акції «7 чудес України». Основною метою цього проекту є своєрідна інвентаризація пам’яток , розкриття їх історико-культурного потенціалу і встановлення перспектив залучення у музейно-екскурсійну, готельну й туристичну сфери. Кінцевим же результатом проведення цієї акції стане розробка комплексної стратегії підтримки, реконструкції та відновлення архітектурно-історичних пам’яток за рахунок коштів Держбюджету, місцевих бюджетів, а також грошей приватних осіб.

На сьогодні в акції «7 чудес України: замки, фортеці, палаци» беруть участь 138 об’єктів. До 24 серпня 2011 року планується оголосити фіналістів акції. А переможців буде визначено 1 грудня цього року шляхом експертного та Інтернет-голосування.

Майя Заховайко, «Рідна країна»

Фото автора та Андрія Нестеренка

26 березня

Інші дати
День Національної гвардії України
Національна гвардія України — військове формування з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України (МВС). Як військове формування з правоохоронними функціями на базі Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та залученням нових військових кадрів на добровольчій основі з 13 березня 2014 року.
Розгорнути
День пам'яті гетьмана Івана Виговського
(?, с. Вигів Житомирської обл. - 1664) - гетьман Війська Запорізького, (1657 - 1659), київський воєвода (1659 - 1664).
Розгорнути
Народився Петро Барановський
(1892, Росія - 1984) – російський реставратор і дослідник пам'яток архітектури періоду Київської Русі. Врятував від знищення рідкісну пам'ятку домонгольської доби – церкву П'ятниця в місті Чернігів, наполягав на відновленні Михайлівського золотоверхого монастиря у Києві.
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі