chrome firefox opera safari iexplorer

«Молодий» журнал «Дніпро» святкує 85-річчя

27 лютого 2012 о 09:25

У 2012 році виповнюється 85 років із часу заснування літературного журналу «Дніпро».

Щоправда, називався він у далекому 1927 році зовсім по-іншому – «Молодняк», бо позиціонував себе, передусім, як видання для молоді.

Часопис був заснований у Харкові, який був столицею України до 1934 року. Свою назву й місце розташування журнал змінив у 1944 році, коли редакція переїхала до Києва, і з ініціативи нового головного редактора Андрія Малишка «Молодняк» став «Дніпром».

Журнал "Молодняк", 1934 р.

Про історію й метаморфози одного з найстаріших українських журналів на прес-конференції розповіли відомі письменники й поети, колишні й сучасні його редактори та члени редколегії.

«Тоді в журналі працювали Олесь Гончар, Дмитро Білоус, які стали гордістю нашої літератури... Ми пишаємося тим, що зі сторінок «Дніпра» в літературу ввійшли Ліна Костенко, Василь Симоненко, Григір Тютюнник, Валерій Шевчук, Євген Гуцало, Володимир Дрозд... Мабуть, немає жодного відомого письменника в сучасній Україні, чия творча доля не була би пов'язана з нашим журналом», – зазначив головний редактор журналу «Дніпро» впродовж останніх 28 років, відомий поет Микола Луків.

Особливою гордістю журналу є те, що в ньому були вперше надруковані твори Олександра Довженка, зокрема, й «Зачарована Десна», які увійшли до золотого фонду української літератури.

На його сторінках також з’явились твори Павла Тичини, Максима Рильського, Івана Драча, Бориса Олійника, Василя Стуса, Миколи Вінграновського

Утвердилися у виданні як критики Євген Сверстюк, Іван Світличний, Іван Дзюба та багато інших.

«Ми друкували цих критиків, коли їх вже ніде не друкували, а після заборони їхніх публікацій, друкували під псевдонімами. Першим вигнали мого заступника Бориса Олійника, а потім вже й мене – за всілякі «ізми», основним з яких був «український буржуазний націоналізм», – поділився спогадами Юрій Мушкетик – головний редактор «Дніпра» в 1956—1972 рр.

Він визнав: радянські часи були дуже непрості, а періодами й небезпечні, адже за інакомислення могли ув’язнити та навіть позбавити життя. Та все ж видання вистояло, незважаючи ні на що.

Журнал "Дніпро", 1965 р.

За роки незалежності видання дуже змінилось і модернізувалось. Сучасний «Дніпро» видається в новому форматі на хорошому папері, і в ньому, окрім текстів, публікуються також репродукції полотен вітчизняних та зарубіжних художників.

І хоча ситуація з літературною періодикою в Україні досить складна, часопис має непоганий тираж – понад 10 тис. примірників. Для порівняння, це стільки, скільки всі літературно-художні журнали в Україні, разом узяті.

Журнал "Дніпро" 2012 р.

Розуміючи потреби сучасної молоді, з 2011 року «Дніпро» можна знайти і в електронному вигляді в Інтернеті. У рамках журналу діє он-лайн портал для поетів – «Клуб поезії», в якому зареєструвались близько 14 тис. поетів, а на «електронних шпальтах» можна прочитати понад 300 тис. поезій.

«Ми прагнемо створити європейське молодіжне видання, розраховуємо на широке коло читачів, а тому багато експериментуємо... Журнал завжди збирав навколо себе найкращих і найавторитетніших працівників і, тому, попри всі перипетії суспільно-політичного життя, він залишався вірним своїй місії і покликанню – постійно відшукувати молоду талановиту зміну, підтримувати її і спрямовувати у перспективне творче русло», – наголосив Микола Луків.

Майя Заховайко, «Рідна країна»

26 квітня

Інші дати
Леонід Плющ
1939 –  математик, публіцист, учасник правозахисного руху в СРСР. Дисидент. Член Ініціативної групи захисту прав людини, член Закордонного представництва Української Гельсінської групи.
Розгорнути
Народився Станіслав Тельнюк
(1935, с.Іскрівка Запорізька область – 1990) - український письменник, літературний критик, редактор, перекладач.
Розгорнути
Народився Микола Зеров
(1890, м.Зіньків Полтавська область - 1937) - український літературознавець, лідер «неокласиків», майстер сонетної форми і блискучий перекладач античної поезії.
Емаль Дніпра, сліпучо-синій сплав. Газон алей і голе жовтоглиння, І в поводі прозорого каміння Зелені луки — як розлогий став. Ніколи так жадібно не вбирав Я красоти весняного одіння, Пісок обмілин, жовтобоке ріння, Брунатні лози і смарагди трав. (Микола Зеров)
Розгорнути