chrome firefox opera safari iexplorer

В Україні нова мода: віддавати 5-річних дітей до школи

27 листопада 2012 о 11:13

Налякані 12-річною системою навчання батьки — вкорочують дитинство своїм малюкам і садять їх за парти у 5 років.

Психологи ж попереджають — у дітей може розвинутися цілий букет хвороб — від нервового зриву, стресу до хронічної втоми, пише ТСН.

Також категорично проти і вчителі, проте батьки дедалі частіше ризикують і віддають найменших дошкільнят до школи.

Дівчинка Аня пішла до школи у 5 років вісім місяців. Сьогодні вона — у другому класі, коли чимало її однокласників святкують уже вісім, Ані все ще 6. Дівчинці виповниться сім років у грудні, і все одно вона буде на рік молодшою від усіх. «Вона красива, талановита, розумна, не б'ється», — хвалять дівчинку однокласники.

Перша вчителька Ані Ольга Балим констатує — перш, ніж наважитись брати п'ятирічку до школи, вони з батьками довго думали. І уже сьогодні вчителька знає, що це таке:

«Дитині важко психологічно. З програмою справляється на високому рівні. Активна, відповідає на 10 і 12. Батьки, які віддають дітей в 5, мають бути готовими, що вони будуть вчитись разом з нею і допомагати робити домашні завдання», — попередила вчителька.
Сама дівчинка не жалкує, хоч і пригадує — трохи боялася і найважче було вставати зранку.

Таких, як Аня, які стали школярами раніше за інших, нині в Україні мінімум 3 тисячі.

Головний спеціаліст департаменту МОЗ Лідія Щербакова, розповіла: «Дуже багато батьків, які хочуть віддати дитину у школу в 5 років — близько 3 тисяч. Це дуже погано для дітей, навіщо це робити?» — каже спеціаліст.

Освітяни від такого кроку батьків застерігають. Психологи навіть називають страшні наслідки такого раннього дорослішання — від невмотивованої агресії до енурезу.

20 вересня

Інші дати
Народився Іван Світличний
(1929, с. Половинкине Луганської області - 1992) - український мовознавець та поет. Твори "Ґранатові сонети", "Серце для куль і для рим", "У мене тільки слово".
Свободу не втікати з бою, Свободу чесності в бою, Любити те, що сам люблю, А не підказане тобою, Свободу за любов мою Хоч і накласти головою, А бути все ж самим собою, — Не проміняю на твою, Ліврейську, жебрану, ледачу, Вертку, заляпану, як здачу, Свободу хама й холуя. Несу свободу в суд, за грати, Мою від мене не забрати — І здохну, а вона — моя. (c) Іван Світличний, 1929
Розгорнути