chrome firefox opera safari iexplorer

У Київській картинній галереї показують роботи Івана Айвазовського

19 вересня 2017 о 10:22
ukrinform.ua

До 200-річчя від дня наро­дження Івана Айвазовського (1917—1900) — пейзажиста, яскравого і плідного представника мариністичного живопису, творчість якого увібрала традиції вірменської, української та російської культур, — у Національному музеї «Київська картинна галерея» презентували виставку «Геній і море. Традиції, пошуки, відкриття», пише Україна молода.

Експонують понад 60 творів живопису і графіки ХVІІІ—ХХ століть з колекції музею, які поєднані морською тематикою.

Є експонати музею Шереметьєвих: архівні матеріали, світлини, різноманітні предмети, що знаходились на військових кораблях ХІХ століття, та особисті речі морських офіцерів — сучасників художника.

Окремий стенд — світлини картин Айвазовського, втрачені музеєм під час Другої світової війни.

Серед названих півтора десятка загублених робіт три виразно української тематики: «Чумацький обоз на вечірній зорі в степу» (1856 р.), «Літній вечір в Україні» (1872 р.) та «Чумацький обоз».

Більше 6 тисяч картин

Художник Іван Крамськой писав: «...Айвазовський, хто б і що не говорив, є зірка першої величини, у всякому разі, і не тільки в нас, а в історії мистецтва взагалі...»

Іван Айвазовський народився й прожив більшу частину життя у Феодосії. За свідченнями самого художника, ним створено більше шести тисяч картин; лише частина була врахована і зафіксована за життя.

Численні варіанти, замовлення й «подарункові» мініатюри розсіяні по всьому світу, констатують дослідники творчості. Окрім морської тематики, працював і в інших жанрах живопису: від анімалізму та портрету до релігійного та міфологічного живопису.

Ованес Айвазян — саме так звати знаного художника — народився в сім’ї вірменського крамаря, родина якого переселилася в Крим iз Галичини у 1812 році.

Сім’я жила бідно, і вже в 10 років Іван працював у міській кав’ярні. Він прекрасно грав на скрипці й співав, але найбільшою радістю для нього було малювати самоварним вугіллям на стінах будинків.

Цей «настінний живопис» помітив архітектор Яків Християнович Кох, який подарував здібному хлопцю перші олівці й папір, а потім показав малюнки градоначальнику Олександру Казначеєву.

Саме він, коли став губернатором, забрав підлітка з собою до Сімферополя, поселив у своєму будинку і віддав навчатися до гімназії.

Із шістнадцяти років, коли обдарований юнак був прийнятий у Петербурзьку академію мистецтв, життя Івана Айвазовського нерозривно пов’язане з живописом.

Закінчивши навчання, з 1840 по 1844 рік, він жив і працював в Італії. Повернувся визнаним майстром з європейською славою.

У 1844 році йому надають звання академіка і призначають живописцем Головного морського штабу.

Із 1847 року Іван Айвазовський — професор Петербурзької академії мистецтв; почесний член академій мистецтв у Петербурзі, Амстердамі, Римі, Парижі, Флоренції та Штутгарті.

За понад шістдесят років творчої кар’єри Айвазовський брав участь у більш як 120 художніх виставках, понад половина з яких були персональними.

Украдені шедеври

Помандрувавши світом, Іван Айвазовський назавжди оселився у Феодосії, де збудував будинок та майстерню, влаштовував виставки, грошові надходження від яких передавав на добродійні цілі, а у 1880 р. заснував картинну галерею. Мав власний маєток Шах-мамай.

Про нього письменник Антон Чехов у листі до своєї сестри писав: «Учора їздив у Шах-мамай, маєток Айвазовського, за 25 верст від Феодосії. Сам Айвазовський, бадьо­рий старий років 75, являє собою дещо середнє між добродушним вірменином і зажерливим архіреєм; повний власної гідності, руки має м’які і подає їх по-генеральськи. (...) У собі одному він суміщає і генерала, і архірея, і художника, і вірменина, і наївного діда, і Отелло. Одружений на молодій і дуже красивій жінці, яку тримає в їжачках. Знайомий з султанами, шахами і емірами. Писав разом із Глінкою «Руслана і Людмилу». Товаришував із Пушкіним... (...) Маєток розкішний, настільки казковий, таке можна побачити в Персії».

Наприкінці життя передав у дарунок рідному місту будинок і майстерню, картини й скульптурні композиції.

Навіть за кілька годин до смерті художник працював над картиною — «Вибух турецького корабля» (1900).

У будинку Івана Айвазовського в Феодосії діє художня галерея його імені, а перед будинком йому встановлено пам’ятник.

Із феодосійської галереї, з анексованого в України Росією Криму, 11 липня 2016 року було вивезено до Третьяковської галереї 38 картин художника. Основою зібрання Феодосійської картинної галереї були 49 картин.

Більше півстоліття формувалися зв’язки Івана Айвазовського з Південною Пальмірою.

За трохи більше, ніж півстоліття — із 1846 по 1899 рік, в Одесі пройшло 14 персональних виставок художника, значна частина яких носила благодійний характер.

В Одесі, до речі, жила перша дружина художника Юлія Гревс. Айвазовський з великою увагою ставився до долі Одеської рисувальної школи. Його роботи зберiгались у державних установах міста і приватних колекціях.

Найбільш відомим зібранням була колекція Олександра Руссова, частина якої згодом стала власністю Одеського художнього музею. Він нині зберігає 28 живописних і графічних робіт майстра.

Про цінність картин Івана Айвазовського говорять суми, які за них викладають на аукціонах. У 2009 році, наприклад, картину художника «Відплиття Колумба із Палоса» на аукціоні «Сотбіс» в Нью-Йорку продали за 1 млн. 594 тис. доларів.

Київська збірка

Збірка Київської картинної галереї спадщини Івана Айвазовського складається з 18 творів живопису і графіки.

Організатори виставки «Геній і море» відійшли від монографічного і хронологічного їх показу.

У кожному залі поруч iз творами визнаного мариніста і пейзажиста представлені роботи знаних чи маловідомих майстрів, котрі були попередниками, учнями та послідовниками великого майстра.

Такий підхід візуалізує сталі традиції і спадкоємність, пошуки і відкриття мариністичного живопису протягом двох століть.

На виставці «Геній і море» серед зразків раннього періоду творчості Івана Айвазовського — краєвиди «Вид на острові Капрі» (1845) і «Гарба в полі» (1848).

Про багатогранність обдарування художника свідчать роботи з рисами побутового жанру і безпосередньо не пов’язані з темою моря: «Сцена з Каїрського життя. На терасі будинку і загальна панорама міста» (1881), «Афінський Акрополь» (1887), «Волга біля Жигульовських гір» (1887), «Переїзд через Неву» (1883).

Зрілий етап творчості Івана Айвазовського презентований відомим полотном «Буря» (1872), в якому блискуче поєднані стихія, відчуття своботи і боротьби та майстерність художника.

Вирізняються і малюнки художника, виконані зазвичай змішаною графічною технікою, зокрема, «Штиль» (1850), «Шторм» (1850).

Одна з найулюбленіших у європейському мистецтві — тема Італії у залах Київської художньої галереї поєднала таких різних майстрів, як Іван Айвазовський і Микола Ге, котрий значну частину життя провів на Чернігівщині.

В італійському пейзажі «Сорренто» Миколи Миколайовича відчувається спадковий зв’язок з академічними романтичними традиціями і водночас індивідуальна емоційна змістовність.

Мистецтво Івана Айвазовського мало величезний вплив на розвиток кримської тематики у мистецтві.

Картина «У Кримських горах (Кизил-таш)» 1868 року, як і більшість робіт геніального живописця, — це велич макросвіту природи і стихій і чітко виписані самодостатні мікросвіти людей.

Поряд у залах представлено живопис сучасників, учнів і послідовників митця, які спільно представляють епоху у розвитку морського пейзажу та кримських ландшафтів.

До цієї групи робіт належать прекрасні пейзажі: Лагоріо «Кримський краєвид» (1886), Боголюбова «Череда на березі моря. Ай-Тодор» (1870), Судковського «Прозора вода» (1879—1885), Богаєвського «Берег Коктебеля», чарівні, прозорі акварелі з кримськими краєвидами Максиміліана Волошина.

Виставка триватиме до кінця жовтня.

22 жовтня

Інші дати
Народився Віктор Протопопов
(1880, с. Юрки, Полтавська область - 1957) – видатний український психіатр та фізіолог, засновник патофізіологічного напряму в психіатрії. Разробив оригінальні методи¬ки дослідження вищої нервової діяльності, описав «Синдром Протопопова» (Тріада Протопопова) - комплекс симптомів при маніакально-депресивному психозі.
Розгорнути
Народився Іван Бунін
(1870, м. Воронеж, Росія – 1953) – російський поет, письменник українського походження, Нобелівський лауреат. Багато років жив та творив в Україні (Харків, Полтава, Одеса, Київ). Автор статті «Пам’яті Т. Г. Шевченка», творчістю якого захоплювався, перекладів Шевченкових віршів «Закувала зозуленька» та «Заповіт», а також низки віршів Б.Грінченка.
Великий і багатий край, краса його нив і степів, хуторів і сіл, Дніпра й Києва, народ сильний і ніжний, у кожній дрібниці побуту свого красивий і охайний…» (Іван Бунін про Україну)
Розгорнути

Майбутні події Дивитися всі