chrome firefox opera safari iexplorer

81 рік тому народився Микола Вінграновський

07 листопада 2017 о 15:43

Ці рядочки  — для всіх, кого Вінграновський гуртує коло себе. І для тих, кого не гуртує, а просто бере і веде за собою – кожного окремо, як дитину. І для тих, хто невдовзі  дивуватиметься, як  це він примудрявся так довго жити, не відаючи про Вінграновського.

26 травня 2004 року, пізньої ночі, в інтернеті з’явився рядок: «Помер поет Микола Вінграновський».

Мій чоловік прокинувся і мовчки дивився на мене, а потім тихо сказав: «Як би я хотів, щоб так ти плакала за мною…»

Вінграновський – наймоїший з усіх «моїх» поетів, тих, на чиї вірші  душа відгукується, мов  на тихий доторк – струна. За ціле життя я не бачила його жодного разу.  Воно, мабуть, так і треба було.  Щоб тільки слово і голос, який те слово вимовляє.

Свого часу «через Вінграновського» я, тодішня поетка-початківка, покинула віршування: вплив був настільки магнетичним, що захворіла на наслідування. Покинула надовго. Коли повернулася, були вже інші часи. Без мене українська поезія живе і квітне, слава Богу. Без Вінграновського…

Ми живемо без Вінграновського в його людській подобі ось уже 13 літ. А він у подобі своєї Поезії живе в нас. І житиме, доки бодай одненькі голос, шепіт чи й навіть думка повторюють:

Вже ночі під листопадом ночують,
Примерзла опустилася латать,
І щуки воду слухають — не чують,
І снігурі поміж сніжинами летять.

Сміється заєць з морквою за вухом,
Зеленим носом ловить сніженя…
І пахне шишка біля себе сухо,
І степ лежить від мене — до коня…

Або допоки бодай однісінькій людині хочеться плакати, кудись бігти, обнімати когось  — від самих лише оцих простих слів:

У синьому небі я висіяв ліс,
У синьому небі, любов моя люба,
Я висіяв ліс із дубів і беріз,
У синьому небі з берези і дуба.

У синьомуморі я висіявсни,
У синьому морі на синьому глеї
Я висіяв сни із твоєї весни,
У синьому морі з весни із твоєї…

Він, певне, знав, що буде так. Усе промине, а він, поет Микола Вінграновський — ні. Бо  він – як  день, і осінь, і Дніпро, й Україна.

Не одійдуть сади, і сніги, і літа, і бринінь
                                                          не одійдуть.
Все впада у
ріку, а ріка у мій голос впада.
Не одійдемій голос, голос мій не відлюбиться
і не одійде
На зорі і в зорі
на плечі,
на щоці,
на устах.

 Олена Бондаренко

 

18 серпня

Інші дати
Василь Бородай 
1917–український скульптор, майстер станкової і монументальної скульптури. Лауреат багатьох премій. Роботи: меморіальний комплекс «Український державний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр.», пам’ятник Лесі Українці в Маріїнському парку (Київ), пам’ятник Т. Шевченку (Нью-Йорк, США) та ін.
Розгорнути
18 серпня відзначають:
  • Всесвітній день бездомних тварин.
Розгорнути
Народився Олександр Кониський
(1836, с.Переходівка, Чернігівська область – 1900) - український перекладач, письменник, видавець, педагог, громадський діяч. Автор слів пісні «Молитва за Україну».
Боже великий, єдиний, Нам Україну храни, Волі і світу промінням Ти її осіни (Олександр Кониський)
Розгорнути