chrome firefox opera safari iexplorer

24 травня – 137 років від дня народження  видатного українського вченого Олександра Богомольця

24 травня 2018 о 11:06
uk.wikipedia.org

Біолог і патофізіолог, академік Олександр Богомолець належить до тих вчених, чиї імена  вписані золотими літерами в історію української й світової  науки.

О.О. Богомолець народився 24 травня 1881р. в Києві, у Лук’янівській в’язниці. Там під слідством перебувала його мати Софія Присецька, шляхтянка гербу «Новина» -  учасниця ліво-радикальної народницької організації  «Південно-російський робітничий союз»(невдовзі її засудили до 18 років каторги).  Батько, земський лікар Олександр Богомолець, був також засуджений за участь у революційному русі —  до заслання в Сибір терміном на 7 років. 

Немовля передали на виховання дідусеві,  М.М.Присецькому, в чийому родинному маєтку минуло Сашкове  дитинство й де він отримав початкову освіту.  Побачитися з мамою хлопчик зміг лише 10-річним, коли його батькові дозволили побачення з дружиною – вона тоді вже була смертельно хвора на сухоти.

Деякий час Сашко  мешкає разом з татом у Ніжині. Навчається  на відмінно у чоловічій гімназії при Історико-філологічному інституті князя Безбородька. 

1895р. Богомольці переїхали до Кишинева, де мешкали у батькового рідного брата Михайла. Так само успішно юнак навчався у Кишинівській гімназії, проте з передостаннього класу був відрахований — «за небезпечний напрямок думок». З великими труднощами «неблагонадійного» хлопця вдалося влаштувати до Першої Київської чоловічої гімназії, яку він закінчив із золотою медаллю.

1900р. вступив до Свято-Володимирського університету – на юридичний факультет, але невдовзі перейшов на медичний.  Брав участь у студентських виступах,потрапив під пильне око університетського керівництва. Змушений був перейти на медичний факультет Одеського (тоді – Новоросійського) університету.   

Першу наукову роботу обдарований студент оприлюднив, навчаючись на другому курсі. 

У лютому 1906р. О.Богомолець на відмінно закінчив унверситет і отримав звання лікаря, а в січні  1907-го був призначений лаборантом  на кафедру загальної патології Новоросійського університету.  З 1910р.  – приват-доцент цієї кафедри.

1909р. Олександр Богомолець захистив у  Військово-медичній академії дисертацію на тему: «До питання про мікроскопічну будову і фізіологічне значення надниркових залоз у здоровому і хворому організмі». Відомий фізіолог, академік І.Павлов був одним з опонентів на захисті й дав   високу оцінку роботі молодого науковця.

Невдовзі після захисту Олександр  одружився з Ольгою Тихоцькою, шляхтянкою гербу «Наленч». 1911р. у подружжя народився син Олег. 

Протягом 1911-12р.р. Богомолець  працює у найпрестижніших  університетах і клініках Франції та Німеччини, готуючись до здобуття звання професора.  Повернувшись, дістає призначення екстраординарним професором кафедри загальної патології і бактеріології медичного факультету Миколаївського університету (нині Саратовський), де працював до 1925р. Саме тут Богомолець викристалізувався як видатний вчений. На той час він у своїй науковій діяльності основну увагу приділяв проблемам імунології. Окрім безспосередньо наукової роботи, займався вдосконаленням технічної  бази: створив  наукову лабораторію , обладнав її найкращим на той час устаткуванням, частину приладів сконструював самотужки. Ця лабораторія стала потужним центром  експериментальної роботи в царині патологічної фізіології.

1917р. очолив саратовські Вищі жіночі медичні курси.

Жовтневий переворот 1917-го  Олександр Богомолець сприйняв позитивно: з одного боку, чимало представників тодішньої ліберальної інтелігенції  засуджували царат, з іншого – особисто він, Богомолець, мав до режиму власний рахунок: смерть матері.  

Під час  громадянської війни сам запропонував більшовицькій владі протиепідемічні заходи (в краю  вирували  холера і висипний тиф). Був старшим епідеміологом Саратовського губернського відділу охорони здоров'я, членом комісії з боротьби з тифом,  консультантом-епідеміологом санітарного відділу Південно-Східного фронту Червоної Армії.

1921р. вийшов друком перший у світі підручник з патофізіології — «Короткий курс патологічної фізіології» — авторства О.Богомольця.

1923р. доктор Богомолець створив протималярійну лабораторію. 

У 1925 р. його  обрали професором кафедри патофізіології медичного факультету 2-го Московського державного університету.

У Москві написав  відомі  наукові праці «Криза ендокринології», «Загадка смерті», «Введення у вчення про конституції і діатез», «Артеріальна гіпертонія. Нарис патогенезу» та інші, розширив і вдосконалив підручник  «Патологічна фізіологія».

У 1928-31р.р. О.О.Богомолець очолював Інститут гематології і переливання крові Академії наук. Під його керівництвом було вперше винайдено умови для консервації крові.

1930р. О.Богомольця обрали  Президентом Академії наук УРСР. Водночас він став директором  Інституту експериментальної біології і патології та  Інституту клінічної фізіології АН УРСР (нині обидва ці інститути названі на честь  академіка Богомольця).

У Києві вчений багато працює над проблемами патофізіології, ендокринології, онкології, алергії, фізіології й патології сполучної тканини; проблемами старіння організму.

О.Богомолець розробив  антиретикулярну цитотоксичну сироватку (АЦС, або сироватка Богомольця), яка, на переконання вченого, мала стати великим проривом у боротьбі зі старінням  та різними хворобами.  Як показала практика, автор винаходу певною мірою  переоцінив значення АЦС. Але слід також мати на увазі, що під час радянсько-німецької війни сироватка  була практично єдиним у тодішньому Союзі засобом, який використовували для швидшого зрощення переламів та загоєння м’яких тканин. Також упродовж усієї війни успішно застсовувалася винайдена Богомольцем методика консервації крові.

Ще одне велике досягнення науковця – розробка вчення про взаємодію пухлини і організму, яке докорінно змінило уявлення про пухлини. 

О.О.Богомолець створив цілу школу  патофізіологів.

Сучасники згадують О.Богомольця ще й як особистість, для котрої людяність і мужність мали велике значення. Будучи Президентом АН УРСР, Богомолець особисто клопотав про звільнення з тюрем і таборів  багатьох репресованих вчених.

 Під час війни разом з Академією наук О.О.Богомолець був евакуйований до Уфи. Продовжував  роботи в галузі патофізіології стосовно військової медицини. З 1942р. —  року – віце-президент Академії наук СРСР.  

Навесні 1944р. О. Богомолець повернувся до Києва, працював над відновленням  діяльності Академії наук.   

Перед тим, у  жовтні 1943р., в нього стався розрив плеври на тлі давнього туберкульозу, яким він інфікувався ще немовлям від матері. Останнє  погіршення стану здоров’я   трапилося у липні 1946-го.

17 липня О.О.Богомолець надиктував синові свої останні доручення. 19 липня вчений помер. Похований у парку, який посадив разом з учнями — біля будівлі Інституту клінічної фізіології.

Переповідають, що смерть академіка страшенно розлютила Сталіна. Він сподівався, що Богомолець зі своїми винаходами  дасть йому рецепт безсмертя чи бодай вельми  тривалого довголіття. 

Влітку 1950р. в Києві відбулося виїзне засідання Академії Наук СРСР і Академії Медичних Наук СРСР.  На засіданні  вчення О. Богомольця про роль сполучної тканини у формуванні імунної системи людини було затавроване як «антинаукове» й таке, що  «не відповідає  генеральній лінії радянської фізіології».  Його, вже покійного, звинуватили у  «насаджуванні ідеалістичного світогляду» та намаганні знівелювати вчення І.Павлова. 

Зазнали переслідувань  рідні академіка.

Засновані Богомольцем Інститут експериментальної біології та патології й Інститут клінічної фізіології  були ліквідовані й відновили свою діяльність лише по смерті Сталіна… 

Як і І.Мечников, академік О.Богомолець вважав, що  старіння людського організму в 60-70 років є передчасним і викликаним несприятливими умовами життя та хворобами.  На переконання Богомольця, людина може – і повинна – жити 125-150 років. 

Олена Бондаренко

Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»