chrome firefox opera safari iexplorer

Малювати серцем і… вустами

14 грудня 2018 о 09:41
esu.com.ua

14 грудня виповнилося би 70 років самобутній художниці Катерині Литовченко.

Життя і творчість цієї людини – приклад великої відваги і духовної вищості таланту над  життєвими лихами.

Катерина народилася 1948р. в Должанську (на той час – Свердловськ) на Луганщині. З дитинства мріяла стати повітряною  гімнасткою. У 12 років  дівчинка почала займатися акробатикою. Закінчивши школу, вступила до міського торговельного училища, продовжувала  тренуватись у секції при палаці культури. Циркова група набувала популярності, почала виїздити на виступи до інших міст. Катрусю, веселу, життєрадісну, товариську, здавалося, любили всі, її чекало добре майбутнє…

1 червня 1968р. під час тренувань на батуті Катерина дістала перелом шийного відділу хребта. Миттєвий параліч прикував  19-річну юнку до ліжка. Вона затято боролася: не дні чи місяці – роки лікування, виснажливих  вправ… Руки, ноги, спина залишилися нерухомими. Ціною надзусиль вдалося відновити лише рухи шийних м’язів. Згодом пригадуватиме гостре відчуття щастя, коли змогла, повернувши голову, подивитися у вікно.

Катерина почала писати – тримаючи олівця у зубах: «Від перших спроб і сотні зіасованих аркушів паперу до перших літер минули роки. Вдалося зробити практично  неможливе – навчитися писати знову», — скаже вона пізніше в інтерв’ю. І ще: «Травма позбавила мене всього, та олівець став рятівною соломинкою, і він повернув мене до життя…»

 esu.com.ua

Потім вона стала творити  картини – олівцями, фломастерами. Понад 400 робіт, багато з яких виставлялись у Канаді та США, Бельгії та Нідерландах, Австрії, Німеччині, Італії. Переважно –  пейзажі рідного краю, написані  з любов’ю і  майстерністю.

Своїх  робіт  вона ніколи не продавала – лише дарувала, передаючи з ними часточку душевного тепла.

Художниця Катерина Литовченко померла 16 липня 2012р. Впродовж 44 років її тіло було нерухомим, але незламний дух ширяв у високості, наснажуючи багатьох людей на віру у власні сили та здібності й даючи надію.  

Олена Бондаренко